Трайк та веломобіль. Висновки.

Хочу поділитись своїми думками , досвідом експлуатації та перспективами  на майбутнє. Менше року я маю таку незвичну техніку і весь цей час я активно їздив і міг порівнювати між собою свої апарати. Цей текст на 3 сторінки дрібним шрифтом.

 

Почну з трайку. Перші враження у мене були дуже суперечливі. Я розумів що він вийшов важкий але чим більше я їздив то легше їхалось , хоча у перші дні я їздив швидко і на високих передачах а потім почав їздити більш повільно – прочитав «страшилку» про коліна. Правда у гору вага дуже давалась в знаки і на поганій дорозі теж. Як не прикро але погані дороги у нас рідкість бо більше дуже поганих . Мій трайк так і не зламався. По суті у цій конструкції нічому ламатись бо запас міцності неабиякий – я ж нічого не розраховував і ні з ким не радився зробив і все. Якщо прибрати заднє гальмо яке вбиває покришку то це чудовий апарат для прокату і не тільки розважального виду у парках та скверах а і як спортивний снаряд для фітнесу.

Чи можна використовувати для побуту? – Навряд чи , тому що він громіздкий , призначений для хорошої погоди і у населеному пункті для коротких поїздок значно кращий «рогатий» – звичайний велосипед. Він легший , швидший і більш помітний на дорозі!

Чи можна використовувати для поїздок на роботу? – якщо по місту то ні , якщо до 5 км за містом також ні а якщо більше 10 км за містом то так. Справа у тому що для їзди на трайку потрібен змінний одяг бо тіло в одязі а особливо спина пітніють. Перевдягатись заради 10-ти хвилинної поїздки не розумно а на рогатому спина за цей час не спітніє. Поїздки 10-30 км саме для нього. Особисто я коли проїду 14 км на роботу хочу ще хоч трохи проїхатись а 30 км їду взагалі без зупинок а далі хоч ліс грузити – тіло повністю готове до роботи. (я не офісний працівник – основна моя робота носити та складати меблі )

Чи підходить для подорожей? – думаю що підходить. Можна доробити багажники але і до тієї рами що є я прив’язую 2 пакунки і на верх мішок цементу і в перед! Те що важкий компенсується міцністю та надійністю.  Літом спробую приладнати тент від сонця на двох палках від палатки – рама це дозволяє зробити досить просто.

Чи підходить для спорту? – Для перегонів ні , а для фітнесу навіть дуже , особливо тим хто хоче тренуватись лежачи.

Чи можна встановити електропривод? – технічно можна але сенсу не бачу. Буду мати ще важче «доробало» яке не знаєш як використовувати.

Які основні плюси? – надійний , маневрений, дешевий, простий –  можна використовувати самі дешеві велосипедні компоненти (я на таких їзджу) ,ремонтопридатність – велосипедні запчастини підходять без переробки, те що зламається – легко підварити навіть інвертором.

Основні недоліки? – дешевий вигляд (саморобний ,фарбований кистю), важкий і громіздкий – нікуди не влазить а розбирати довго.

Думаю досить уваги для прокатного трайка тому перейду до веломобіля.

Якщо коротко то мій корпусний веломобіль один суцільний недолік. Трайк з якого я його зробив був чудовою іграшкою для дітей а я зробив з нього монстра!  Сорок один кілограм, аеродинаміка паровоза, капот вище горизонту та запітнілий ковпак – це ще не усі його родзинки бо останній раз я на ньому проїхав 50 км за 3 го 20хв – тепер маєте уяву про швидкість цього чуда!

Давайте поговоримо про інший веломобіль а цей залишимо без уваги.

Перш за все цікавить зберігання веломобіля.

Якщо у вас будинок та гараж то це чудово а якщо квартира? Тут проблема якщо ви один але якщо у вас є ще хоча б 3 або 5 таких самих веломобілістів-сусідів то можна збудувати у дворі вело-гаражі. Веломобіль можна зберігати під кутом десь 45* тоді гараж зробити з профнастилу та досок а каркас до якого вони кріпляться вигнути з плоских труб. Зі схеми видно що гараж стоїть на газоні біля бордюру а ворота відкидаються наче трап на дорогу. Довжина гаража 3-6метрів, по метру на кожен веломобіль і у кожного свої ворота-трап із своїм замком. З заду гаража можна влаштувати лавку з накриттям для невдоволених бабок-сусідів. Конструкція на 6 метрів займе стільки ж місця на газоні як джип але у неї сховається транспорт для 6-ти людей! Добре було б іще підвести електрику.

Конструкція веломобіля.

Маса. Я спокійно їду на трайку 32 кг. Якщо веломобіль обтічної форми стільки важитиме то це ракета! Ще є можливість встановити дорожчі компоненти та підкачати колеса. Проте перший трайк важив 28 кг і якщо його конструкцію облегшити максимально але з розумом то буде 24. Корпус також можна вмістити у 8кг і повинно  вийти 32 при хорошій міцності! Встановивши електропривід (а він необхідний для пересічного водія , це ми фанати) на літієвих акб маса буде 41кг. Навіть коли сядуть акумулятори можна проїхати 50км лише на педалях – я ж їзджу!

Схема. Мені дуже подобається та конструкція яку я використав через трансмісію за межами корпусу. Все що брудне , шумить і необхідно обслуговувати знаходиться зовні . В кабіні лише педалі та зручні важелі керування. Я не їздив з аватаром чи хомяком але мені подобається тримати руки на підлокітниках! Заднє керування це не лише маневреність а і простота та надійність.

Корпус. Не знаю як вам а мені подобається мій пінопластовий корпус. Останній раз я їздив при температурі -5*С у резинових тапках з літнім носком!

При +2*С я був у шортах та футболці а в мороз злякався і взяв штани та кофту і запарився! У кабіні я вожу зимовий одяг і взуття і вони лишаються теплими. Вода також не перемерзає да і взагалі комфортно. Проблема коли сідаєш у холодний веломобіль то перші 5 км трохи не комфортно  тому потрібно в кабіну помістити фен для волосся і увімкнути на 5 хвилин перед виїздом. Якщо його вірно встановити то він може сушити сидіння під час зупинок якщо є доступ до розетки. Ще мій корпус не перегрівається сонцем і повністю герметичний знизу тому я люблю їздити у дощ і спеціально їду по калюжах! Хвилі бруду з під коліс автівок мене лише веселять!

!

Обладнання. Їхати у корпусі без поворотів та сигналу вкрай небезпечно тому потрібно встановити світлодіодні покажчики повороту , габарити , стоп-сигнал та фару і звуковий сигнал щоб його чули у автівках. (не знаю чому але моє різнокольорове лихо інколи не бачать водії бусів а на Різдво ледь я пішохода не збив – правда він теж дороги уже не бачив). Електро-обладнання можна взяти для мопеда і слід живити від літієвого акумулятора 12В від дриля. (Купити дриль з двома акумуляторами та зарядним коштує дешевше ніж просто 2 акумулятори) як резервне живлення можна 8 пальчикових батарейок.

 

Вигляд. Більш за все веломобіль буде мати яскраву одноколірну верхню частину і сіру або чорну нижню. Розміри корпусу стануть більш обтічні та менші але усе одно більші ніж у спортивних європейських веломобілів – посадка повинна бути зручною а у середині необхідний вільний простір. Голова повинна знаходитись у пінопластовій кабіні – як зараз у мене, так безпечно навіть без велошолома. У теплу пору сонцезахисний посадочний люк буде закриватись а лице буде відкрите. Можливо буде опускатись затемнене пластикове забрало від сонця або прозоре від дощу. У холодну пору буде подібний до мого ковпак але зараз проводжу експерименти з дво- та тришаровим заскленням з метою запобігання запотіванню. Колеса лишаються відкриті але на задньому обов’язково щиток а на передніх нарешті придумав як встановити гальма які виконуватимуть функцію щитка і бризговика.

Навіть мій веломобіль з невеличкої гірки легко їде 30 тому встановивши електропривід на удосконаленому веломобілі можна буде їхати з мінімальними зусиллями досить швидко. Версія чисто на педалях буде пріоритетною і доступнішою. Якщо ви дочитали до цього місця то нікому не кажіть що коштуватиме такий веломобіль п’ятсот євро бо мене закидають замовленнями і я набравши завдатків утечу за кордон.

Призначення. На трайку я вільно їздив по вулицях різних міст зі спокійним трафіком. По дорогах їхав як на автівці повертаючи ліворуч , перелаштовуючись , час від часу виїжджав на тротуар або на пішохідні переходи – головне старатись нікому не заважати і переконуватись що водії тебе бачать і розуміють твої маневри. На веломобілі робити це простіше бо він більш видимий , має світлові покажчики а з електроприводом стане більш динамічний. Огляд навіть з моєї кабіни чудовий і коли звикаєш користуватись дзеркалами то проблем між автівками на дорозі не виникатиме. У крайньому випадку водія захищають бокові металеві труби рами та пінопластовий корпус.

У моєму веломобілі досить широкий люк з більшим вирізом праворуч для легшої посадки і окрема труба на дні щоби ставати брудними ногами на неї а не на сидіння при посадкі-висадкі тому використовувати такий апарат навіть для коротких поїздок досить зручно.

Тепер уявімо ситуацію№1 : на вулиці пізня осінь , вам потрібно на роботу 5 км по місту. Ви виходите з під’їзду з акумулятором від дриля , підходите до воріт свого гаражика і опускаєте трап на дорогу , впихаєте вилку веломобіля у розетку гаража 220В і фен прогріває салон та сидіння а ТЕН кип’ятить 2 літри води яка буде гріти повітря для обдуву лобового скла. Все за хвилину нагрілось , від’єднали, вивели його на вулицю , зняли верхній одяг, сіли , приєднали заряджений дома  акумулятор дриля  і крутимо педалі до роботи. Ковпак починає запотівати лише за 10 хв інтенсивного педалювання коли починає пітніти тіло , від дихання він пітніє мало! При потребі на перехрестях вмикаємо обдув від акумулятора.

Ситуація № 2: та сама осінь а вам потрібно до товариша за 100 км. Ви вже виходите з будинку з акумулятором для двигуна , у сумкі теплий одяг а на вас шорти , футболка і верхній одяг. Так само прогріли , під’єднали , розділись, сіли та поїхали . Якщо комфортно педалювати і використовувати акумулятор цю відстань можна подолати за 3 години. Можна зробити зупинку на бензозаправці де під єднатись до розетки 220В (як правило на заправках є звичайні розетки для компресорів) щоби просушити салон , підзарядити акумулятор двигуна і нагріти воду а самому попити кави 20 хв. Якщо зробити це на заправці не дозволять правила безпеки то можливо зупинитись біля придорожнього кафе або магазину.

Ситуація №3.Веломобіль весь у рекламі стоїть перед піцерією і заряджається. Виходить працівник з термо-контейнером закріплює його одним легким рухом на веломобілі , прогріває , від’єднує і їде на доставку. Біля клієнта знімає контейнер , ставить веломобіль на сигналізацію і йде. Прийшов , під’єднав і поїхав до наступного клієнта. При цьому основна користь від реклами на веломобілі бо цей транспорт привертає увагу усіх без винятку! Мене постійно фотографують , знімають та роздивляються – це навіть набридає.

Ось це мій план популяризації HPV , тільки я його розробив для реальних людей а не міфічних персонажів які десь ,колись, побачать і можливо захочуть продати авто ,назбирати шалену суму і купити заморське чудо щоби показати усім як я люблю природу і який я молодець бла-бла-бла!  У європеських виробників з року в рік падають продажі їхніх велотачок бо покупці-фанати кінчаються! Товар повинен бути зручний , комфортний і доступний щоби його купували усі підряд і масово!

Мені дуже потрібна підтримка порадами та думками стосовно вищеописаного тому пишіть коментарі та повертайте мене від мрії на землю.

8 коментарів до "Трайк та веломобіль. Висновки."

  1. Чудова стаття-аналіз! Якщо чесно, то я очікував ось такі аналітичні викладки саме від Вас, Сергію. Що стосується думок та порад, то мабуть буде краще створити для цього окрему тему на нашому форумі, бо Ваша стаття досить велика, інформації багато, і як результат – обговорення та обмін ідеями також вийде немалий. Робити це у коментарях до статті не зовсім зручно – мабуть, на форумі буде краще.

  2. Скажу как владелец трайка : основная проблема в популяризации именно трайков это хранение ну и цена (с двух колёсными проще в плане хранения ) так что вариант 1 и 2 подходят только тем у кого гараж рядом с домом (как у меня) . Вариант 3 возможен , но думаю что хозяин пицерии скорей посадит курьера на скутер чем на веломобиль (это из личных наблюдений) . Мой трайк тоже много фоткают , много спрашивают , но на этом всё и кончается (опять же причины те же ). Так что как ни печально но такая техника это удел энтузиастов . Делать , ездить , показывать что она (техника) есть конечно же нужно .

  3. Да Volf, я даже в живую общался с веломобилистами у которых “перегорело” все связанное с веломобилем. Эти люди признают что дело нужное но … никому не нужное! Потому я и боюсь продолжать и вкладывать пусть даже и незначительные средства в такой транспорт – мне что , больше всех надо заботится о природе или чьем то здоровье !?
    Но в тоже время когда я смотрю сколько вокруг дорогих скутеров которые также негде хранить , как велосипедисты едут под дождем , сколько стоит бензин и маршрутка, и бигборды на которые никто не смотрит то понимаю что у меня шанс есть. Конечно миллион я не заработаю но на нормальную жизнь вполне возможно.
    Хранение не проблема – 6тыс грн , 6 человек , два дня работы и гараж во дворе дома на 6 веломобилей!
    Цена 500 евро за полностью готовый новый веломобиль – смешная , видели сколько евроблях на дорогах за которые люди платили от 1тыс евро при этом они даже не являются их собственностью!
    И т.д. и т.п.

  4. Раніше зі мною зізвонився Володимир – власник трайку “Комфорт” і повідомив що він у сусідньому місті і хоче побачити мої апарати. У суботу після обіду ми з сином виїхали на зустріч у сторону Славути я на веломобілі а він на трайку. За пів години розпочався сильний сніг при +2*С на вулиці і наша зустріч з Володимиром відбувалась у дуже несприятливих погодніх умовах. Моя дитина мокра та брудна замерзла , я віддав йому свою куртку та поки він доїхав 8 км до будинку то і вона була брудна. У гараж за 2 км від дому я сам переганяв трайка а на другий день по свіжому снігу веломобіля.
    Так до чого я веду.
    Я абсолютно переконаний що відкритий трайк ніколи не при яких умовах не набуде популярності як транспорт на кожен день! Ним будуть користуватись та радіти цьому лише їхні конструктори та трохи божевільні фанати яким приємно грязь на обличчі, замерзлі руки та ноги!
    Натомість двоколісна техніка типу лігерада з високою посадкою може бути популярна у теплу, суху пору. На кожен день будуть використовувати лише комфортні , повністю закриті апарати у яких чисто та комфортно у спеку , дощ та холод.

  5. Хочу додати своє бачення проблеми. Звісно, їздити на повністю відкритому транспорті під час дощу, снігопаду або морозу – то не дуже гарна ідея. Але й повністю закриті апарати мають свої недоліки, тому особисто я вважаю найбільш перспективними МОДУЛЬНІ конструкції – такі, які можна збирати у різних конфігураціях в залежності від сьогоденних потреб, у тому числі це стосується відкритої чи закритої кабіни, або повної її відсутності.
    Зрозуміло, що модульний апарат вийде більш складним, аніж техніка незмінної конфігурації, але й переваги модульності, на мій погляд, теж досить вагомі.

  6. Авто такого типу називається кабріолет ! У інтернеті багато відео про такі веломобілі але усі вони електро і не набули широкого поширення внаслідок ціни та складності. Хоч я у них і не їздив але комфорт в такому у сонячний літній день або у холодний осінній дуже сумнівний ,на мою думку.

  7. Я теж думав багато за модульність. Колись, ще в 90-х на ВДНГ я бачив розробку конструкторів ХВЗ. Там було багато різних вузлів які дозволяли за час до півгодини зібрати конструкції різного призначення: Велосипед дво або триколісний, самокат, візок і що іще уже і не памятаю.

Залишити відповідь