Перша сотня (Галицька сотня). Львів 2012.

Декількома словами і я поділюся про Львівський веломарафон.
Трохи передісторії. Коли закінчилась холодна погода, мої грип і запалення легенів я таки дістався до свого “Колумба” і зробив такий собі тренувальний заїзд на 18 км. Проїхавши їх я зробив висновки, що ті тормоза, які в мене є не дуже мене влаштовують (бо ще осінню я чучуть впав і зламав ручку переднього гальма. Поставив стару від “Туриста”, а це трохи не то…), задня перекидка від 6-ої до 1-ої перекидує, а назад не хоче. Тому прийняв рішення зробити деякий апергейт. Погрузив “Колумба” в машину і поїхав з ним у Львів. В кінцевому результаті поміняв: V-брейки, задню перекидку, тормозні ручки і поставив манетки півавтомати.
В день, коли була машина лігерад ще не був готовий, тому 30 квітня 2012 року я своїм ходом зі Львова поїхав в Дрогобич (90 км.) Це був хороший тренувальний заїзд перед “сотнею”, бо я вже знав, що буду її їхати. Крутив я педалі 6 годин і до дому приїхав майже трупом. Жара була явно не квітнева. Руки і ноги я спалив повністю, але вижив.

Маючи вже досвід їзди на відстань близьку до 100 км. я був впевнений, що “Першу сотню” проїду. Тим більше це треба було зробити за 10 годин.
Отже, на ЖД вокзал у Львові я приїхав близько 9 години ранку 05.05.2012. Там є хороший паркінг і від фінішу він самий зручний в добиранні, бо практично вся дорога з горки. Зборка “Колумба” зайняла хвилин 15-20 і вже десь о 9.40 год. я добрався на місце реєстрації (площа Ринок – самий центр Львова). Звідти по свистку всі рушили до місця старту. Я рушав останній і правильно зробив, бо шосери і наближені до них МТВ-шники так рвонули…, але не про них зараз. На старт я приїхав через хвилин п’ять після всіх і пристроївся також самий останній. Після старту за хвилин 5 в полі мого зору залишилось шість велосипедистів, які також потім кудись пропали, але час від часу ми доганяли один одного.
Я себе конкретно бачу як велотуриста, тому завдань проїхати за 5, 6 чи 7 годин я перед собою не ставив, а ще я трохи реаліст і розумію, що накатавши до “сотні” 165 км. на лігераді, видати якийсь часовий результат не реально.
Дорожнє покриття на маршруті було не дуже, тому розганятися було не дуже зручно навіть з горки, бо тільки набираєш 38-45 км/год. і помічаєш чудернацькі ямочки, попадати в які не було ніякого бажання. Доводилось гальмувати, а отже втрачати швидкість, а отже потім потрібно було знову розганятись, і це було не важко перших 50 км. Потім дорога то зчезала, то знову з’являлась. Але я вибрав спокійний темп, бо на ділянці вздовж озер на швидкості більшій за 15км/год. мене б просто викинуло б з сідла (та й амортизаторів було шкода).
Ті підйоми про які писав Йосиф я йшов пішки, бо на передачі 1/1 піднаматись не реально важко (для мене по крайній мірі). Але це також давало свої позитивні моменти – кров вногах починала функціонувати так як треба, бо іноді вони затерпали (пальці).
“Колумб” – показав себе МОЛОДЦЕМ. Я майже в кінці дистанції таку ямочку піймав, а він навіть не скривився. Думав все коліс не має, але все обійшлося, навіть зубами не встиг клацнути. Те що зробив апергейт мені помогло. Передачі переключаються супер і це важливо особливо на підйомах, коли швидко втрачаєш швидкість і при розгоні з уклона це дає можливість швидше реагувати і набирати швидкість.
Загалом гонка мені сподобалась. Тепер знаючи трасу можна планувати як їхати на яких ділянках, тоді час може трохи змінитись в меншу строну. Але оскільки мій “Колумб” це туристичний лігерад, а не гоночний, то такий результат – СУПЕР.
Я думаю ще трохи тренувань для моїх ніг і по 150 км/день можна буде їхати споко.

ЧИТАТЬ ТАКЖЕ – Отчёт Иосифа Сдлаковича:

2 коментарі до “Перша сотня (Галицька сотня). Львів 2012.

  1. Классный отчёт! Поздравляю с внушительными пробегами, как для первого раза!
    С увеличением опыта езды на лигераде разгоняться с горок будет уже не так страшно, даже если дорога в ямах и выбоинах. На особо крупных ямах надо приподниматься в кресле – отрывать лопатки от спинки. Это так называемый “горный режим” при котором лигерад вращается вокруг узла задней подвески под вами. Ездока при этом почти не подбрасывает.

    Повторю вопрос Игоря – как вы доставляли лигерад на вокзал? Если на поезде то не было ли проблем с перевозкой в вагоне?

  2. З Дрогобича до Львова 90 км. Тому я вирішив їхати на своїй машині. Лігерад перевозив у рено “Меган” седан. Задня спинка з сидінням в мене складаються як в універсалі і з багажником є суцільний простір (не такий як в універсалі, але є). Я знімав тільки колеса, все решта помістилось.
    Планував їхати електричкою, то думав затаскати “Колумба” цілим без розборки в тамбур.

Коментарі закриті.