Зачем мне велосипеды?

Периодически переосмысливаю этот вопрос. Ведь только если делаешь что-либо от души, оно приносит радость. Возможно, кто-то считает, что я использую велосипед потому, что у меня нет денег на автомобиль. Другие посчитают, что дело в принципе или спорте. Однако эти причины не верны.


Реальная причина моей любви к велосипедной технике именно как к виду транспорта это та независимость, которую даёт использование велосипеда. Экономия денег, спортивная составляющая, этапы преодоления себя это побочные полезные эффекты. Главная же и основная причина это ощущение независимости. Велосипед не такой быстрый, как автомобиль. Мне кто-то говорит «время – деньги». Но я отвечаю: моё время – моя жизнь. Велосипед в виде транспорта это не только средство передвижения, доставляющее вас из точки А в точку Б. По сути оно само вас и не доставляет. Вы сами доставляете себя. При этом ощущая вкус жизни. Но главное то, что вы живёте в своём темпе. Вращая педали вы очень хорошо осознаёте, что не можете превысить свой естественный темп. Это невозможно физически. Ну, а если вы будете упорствовать, то в итоге просто не доедете, растратив силы.
Велосипед как основной транспорт, определяет темп жизни в целом. То есть использование велосипеда (и его модификаций) это обширная жизненная философия.
Даже среди велосипедистов бытует мнение, что велосипед это чтобы покататься в лесу, или погонять на гонках, в крайнем случае транспорт бедняков, но ни в коем случае не семейный транспорт. Самый частый аргумент, который я слышу: «Ну, и как же я посажу тёщу на велосипед?». Живя в маленьком городке или в деревне все видели, как бабушки ездят на великах даже порезвее дедушек. И выглядят они как-то не совсем плохо в свои 70 лет. При чём это велики, на которые смотреть просто страшно!
Так что, я считаю своей глобальной миссией создание и популяризацию таких велосипедов, которые действительно будут комфортными, всепогодными семейным и безопасными, но при этом останутся велосипедами. Это долгий путь, многое предстоит создать с нуля, но многое можно подсмотреть у тех, кто уже прошёл этот этап.
Итак: я не только адаптирую велосипед под современный образ жизни, но и меняю образ жизни, чтобы в нём был “большой велосипед”.

6 коментарів до "Зачем мне велосипеды?"

  1. Дуже прикро що не все у житті відбувається так легко і так швидко як плануємо і інколи щоби досягнути чогось зовсім незначного потрібно пройти важкий та довгий шлях. Проте коли маєш мету і йдеш до неї то результат обовязково буде.
    Як не дивно Олексію , але твоєю філософією життя просякнуті багато ентузіастів які читають цей сайт а я особисто лише завдяки тобі знайшов таке цікаве , корисне та важливе захоплення у житті як веломобіль.
    Також хочу виправити що не має тих хто пройшов цей етап бо наші реалії і європейські веломобілі речі не сумісні хіба що їздити потрібно по трасі Київ-Чоп , тому шукати потрібно з нуля а для цього потрібно все таки продовжувати бути винахідником а не лише конструктором.
    Тому бажаю саме творчих успіхів!

  2. Сергію! Жизнь постоянно бросает нам вызовы и постоянно бросает нас на ковер, но человек не побежден, пока сам не уверит в это!

  3. Я вже не вперше писатиму про те, що у моїй сім’ї і моїх дідів велосипед був єдиним транспортним засобом. Я теж до минулого року користувався лише HPV транспортом. Раніше велосипедами, а потім конструйованим власними руками трайком, електротрайком. В минулому році придбав автомобіль… Дійсно, у ньому їдеш швидше, можеш узяти більше вантажу, пасажирів, почуваєшся більш захищено, не залежиш від погодніх умов. Та все ж немає того відчуття пригоди, відчуття єднання, “проживання” того пройденого шляху. Змалечку мріяв побудувати власний автомобіль. Але будівництво автомобіля дуже затратний по часу та коштах процес. Тож зараз займаюся будівництвом HPV техніки. У своїй основі це ті ж самі автомобілі: вони мають підвіску, трансмісію, гальма, кермо… Тільки на нього не потрібно ніяких документів, реєстрації у МРЕО, страхового поліса – це дуже вигідно! Часу і ресурсів теж витрачається чимало, та все ж у рази менше ніж на проектування автомобіля. Зараз планую спроектувати та виготовити сімейний трайк, щоб мандрувати усією сім’єю – і ніяке авто його не замінить!

  4. Быть живым ростком новизны и необычности, пробивая при этом застывший пласт закаменевшей картины мира Homo soveticus – еще то “неблагодарное”, но очень уважаемое занятие.

  5. Коли самотужки створюєш нову велотехніку, а потім використовуєш її у якості основного транспорту, тоді відчуваєш себе по-справжньому вільним – це те, чого у наш час дуже не вистачає багатьом людям. Тим більш майже усі конструктори HPV-техніки не обмежуються лише велотранспортом та попутно експериментують у якихось інших напрямках, наприклад альтернативна енергетика чи електропривід.
    І саме головне те, як саме сприймає своє захоплення сам ентузіаст: нехай для усіх інших це буде “дивацтво”, але для мене HPV – це невід’ємна частина мого образу життя!

Залишити відповідь