Всім привіт.Хочу додати маленьку статтю про перші враження від поїздок на “Колумбі” від Олексія Ганшина.Придбав фреймсет я в Слави ще взимку і не поспішаючи зібрав.Потім почалися короткі заїзди для випробовування нової техніки і усунення косяків при зборці (не виявлено).
Так як я вирішив не їхати на Одеську сотку (особисті мотиви) то з’вилася ідея проїхати 100 по якомусь гарному маршруту – в якості якого був вибраний цей маршрут, звичайно він трохи коротший , але думав що доберу по окружній. Подорож однозначно вдалася , про що нижче.

на старті, тут я ще в куртці тому що прохолодно.

За два кілометри від старту, стало жарко 🙂

Це конячка перед стартом

Залізничний місто у Гнівані

А це вже Тиврів, міст через П.Буг

Агропейзажі, дуже тішать погляд після зими (добре що мені не треба садити город)

Розповсюджений асфальт на другорядних дорогах- дуже зернистий тому створює багато шуму при пересуванні, але відносно рівний

Тростянець- на підїзді до нього

Ао т із цього місця починається бруківка через ліс, на FWD я там половину дороги пройшов пішки або із швидкістью пішохода, на “колумбі” можна їхати

Вороновиця, і по шосе додому

Ну і нарешті Вінниця

Добирати ще 20 км до 100 мені стало ліньки та й нецікаво.
Загальні враження- у порівнянні з передньоприводним та й навіть з моїм творінням це просто диван для релаксу- мякенький ,підвіска працює на розслабон, геометрія також відсікає всі потуги агресивної їзди.трохи дивно себе поводить в повороті з перешкодами- відчувається недостатня жорсткість рами-маятника, та й кут нахилу рульової колонки при 24-26 замалий – хотілося більшої стійкості на швидкості -мій самоскльоп в цьому плані більш стійкий і жорсткіший хоча і тяжчий і база довша.Хочеться просторової рами з коротшим і ширшим (в місті кріплення) маятником, а також довшої бази (щоб зробити нижчим сидіння , бо на бездоріжжі я вже раз впав – не встиг виставити ногу).Ну це все недоліки універсальності рами(і шоссе, і бездоріжжя, і перегони і туризм), ну і трохи все-таки заважкий- як його перевозити в поїзді не уявляю- тому і не повіз його на МПС а взяв з собою підвіс- і добре що так зробив,на піску йому робити нема чого, хоча моя шия і плечі були проти:)

P.S. проїхався по “умовному бездоріжжю” – дорога від села до села (40 км) гравій , сільська бруківка , роздовбана бруківка і роздовбаний до жаху асфальт – це його стихія, хоча до великої швидкості не розженешся (при попаданні в яму величиною від півколеса і більще підкидає в сідлі- можна втратити контроль – мабуть треба погратися з настройками повітряного аморта), а так просто чудово, невеликі ямки і горбки – до 10см проходяться зовсім непомітно чути тільки що аморт відпрацьовує ну і шум (щось торохтить на ямах).