Перший дальній виїзд “Скотчмобіля” (118 км)

DSCF2204

Поступово просуваюся до здійснення мрії про нормальний веломобіль. «Місія» «Скотчмобіля» – накопичення досвіду у використанні корпусного веломобіля. Тому я маю використовувати його як основний транспорт якомога частіше.

Вирішив спробувати відвезти нову раму для «Колумба» на фарбування до Черкас. Спершу начепив на веломобіль ліхтарик, спідометр, анемометр та комірець для мобільного. Замінив задню покришку на більш якісний “Максіс”, але теж широку. Потім накачав всі колеса по 3.5 атмосфери. Захистив шарніри підвіски, обмазавши їх силіконовим клеєм, який створив еластичну плівку, яка не дає пилу потрапити в шарнір.

 

Погода обіцяла бути морозною, але сонячною. По прогнозу вітер мав бути попутним по дорозі «туди» і зустрічним на зворотному шляху.  Днем раніше завантажив раму у багажні ніші. Одразу виникли проблеми з недостатнім вільним простором. Необхідно робити пластикову нішу для заднього колеса, бо інакше місце навколо нього неможливо використовувати ефективно. Є ризик, що якісь предмети з багажу можуть встромитись між шпицями колеса на ходу. Довелось обережно вкладати частини рами, та фіксувати їх резинками.

Я хотів виїхати ще до світанку. Температура виявилась нижче за прогнозовану. Термометр показав -9. Але це непогані умови для тестування кабіни. Спочатку я їхав у куртці, але мав з собою ще додатковий комплект теплого одягу у кофрі. Вільного місця там майже не залишалось.

Перед виїздом

Перед виїздом

DSCF2196

Ще до світанку

Ще до світанку

Потихеньку заїхав на нашу круті гори. Дрібний гравій на морозі був твердим, наче асфальт. Підвіска дуже добре гасила удари і вібрацію від нерівностей. Як тільки я доїхав до спуску, то помітив, як легко веломобіль котиться згори. Проте я не давав йому сильно розганятись, побоюючись, що багаж може пошкодити заднє колесо, коли трайк почне стрибати на коліях з замерзлої грязюки.

Перші промені

Перші промені

Дзеркало покрито кригою

Дзеркало покрито кригою

внизу Село Новоселиця

внизу Село Новоселиця

DSCF2201

Доїхавши до асфальту я також не міг розігнатись через жахливий стан дороги. Постійно мав оминати окремі ями та їх скупчення. Часто доводилось обирати менш глибокі ями і вскакувати в них, бо не було можливості повністю ухилитись. Через деякий час дорога стала кращою, проте, нажаль, набрати швидкість, навіть 20 км\год було важко. При чому, по моїх відчуттях, до швидкості 14-16 км\год трайк котився дуже легко, але при намаганні перевищити цю швидкість опір стрімко зростав. При чому на ранок стояв повний штиль, анемометр і спідометр показували ідентичну швидкість. Я точно не знав, у чому справа. Але намагався їхати швидше, постійно тримаючи спортивне навантаження, при якому швидкість ледь сягала 18-19 км\год. Температура повільно піднімалась, і сягнула -7 градусів.

Дуже скоро в куртці стало жарко. Тому я зупинився, щоб зняти її, за одно і зробив кілька фото.

DSCF2202 DSCF2203 DSCF2204 DSCF2205

Автоматичне вимикання анемометру заважало, потрібно пошукати в налаштуваннях, як це відключити. Бо спостерігати за показниками швидкості вітру і температурою було дуже цікаво, особливо, коли почались зустрічні та попутні автівки. По анемометру було чітко видно, на скільки збільшується швидкість потоку при проходженні зустрічної машини, особливо вантажівок, та на скільки швидкість зменшується від попутного транспорту. Найперше, на що я звернув увагу: незважаючи на триразове підвищення зустрічного потоку, скажімо від автобусу, я не відчував зростання навантаження на педалях. Навантаження постійно було приблизно однаковим. Це дає змогу виключити з можливих причин тугого ходу аеродинаміку.

Досить швидко я доїхав до Тясмину. Там одна з зустрічних автівок навіть здала назад, щоб мене роздивитись. Я також зробив фото.

DSCF2207

Після чергової зупинки на вершині підйому, вставши на ноги, я відчув, що м’язи вже гудуть, а я не проїхав і половини дороги до Черкас. Але сподівався, що їхати стане легше при підвищенні температури, коли Сонце підійметься вище.

DSCF2208

З виїздом на трасу їхати стало ще важче, бо тут дорога була вкрай погана, і асфальт був дуже грубим, окрім ям, звісно. Глибоких ям було небагато, але відшарованого асфальту – повно.

На трасі

На трасі

Я зрозумів, що ризикую взагалі не доїхати, якщо не збавлю темп. Тому тепер зменшив швидкість до 16-ти км\год. Проте втома вже була суттєвою. Зменшення навантаження допомогло відновити сили протягом півгодини, за які я доїхав до Черкасього району, де починався плавний спуск, та асфальт був, хоч і в дірках, але з більш рівною поверхнею. Там їхалось значно легше.   Приблизно за 15 км від Черкас я помітив, що показники анемометру почали відставати від показників спідометра – почався попутний вітер. Яле я ніяк не відчував його впливу по навантаженню. Моя швидкість, в більшості випадків, не перевищувала 17 км\год, а часто була і меншою.

Нарешті, доїхав до Черкас. Відстань по спідометру: 47.7 км, (по Гугломапу 47.4 км) час – 3 години. Звісно це не результат для того, щоб ним пишатися, але результат для порівняння в наступну поїздку.

DSCF2214

Завод "Азот" на горизонті

Завод “Азот” на горизонті

DSCF2213

Далі я їхав в темпі, який не створював некомфортного навантаження. А, враховуючи, що моя виснаженість вже сягала 90%, то комфортна потужніть для мене була дуже невелика. Проте, як я вже писав, на малій швидкості веломобіль котився дуже легко, тому тримати 14 км\год я міг практично не відчуваючи навантаження. Трошки заблукав, шукаючи новий шлях до промзони Черкас, бо боявся їхати через центр міста.

Шукаю дорогу до промзони. Заїхав нетуди.

Шукаю дорогу до промзони. Заїхав нетуди.

Зробивши гак в 4 км я знайшов правильну дорогу, яка вивела мене на Проспект Хіміків. Це дуже широка і гладенька дорога. Проте і на ній я не міг розвити нормальну швидкість. На той момент ноги вже просто відмовлялися сприймати будь-яке навантаження. Гарний асфальт підвищив мою швидкість лише на 1 км\год – до 15-ти. По дорозі я пару разів виходив, щоб подивитись, чи не зношуються передні шини, перевіряв, чи не затиснуті гальма. Все було в порядку. Я вже почав думати, що причина може бути в підшипниках, які погано обертаються лише під навантаженням, тому піднімаючи і обертаючи колесо на вису неможливо це помітити. Нарешті доїхав до місця призначення. Цікаво, що абсолютна більшість людей позитивно сприймають веломобіль. Майже ніхто не реготав. А деякі люди навіть цікавились і робили фото. Поки я розвантажував веломобіль та вирішував організаційні питання, мої ноги значно відновились. Після розвантаження вага зменшилась на 7 кг. Плюс до цього сили відновились і температура повітря підвищилась. Тому, сівши у веломобіль я зміг дуже гарно їхати містом. Маю відзначити, що їхати в кабіні дуже приємно і зручно. Водії не намагалися мене затиснути на узбіччя, а завдяки малій ширині веломобіля я міг легко просунутись майже скрізь між автівками. Прискорення на світлофорах я мав часто навіть краще, ніж автомобілі, не кажучи вже про комфорт зупинок на тих самих світлофорах. Коли ти знаєш, що не впадеш (як на двоколісному) то відчуваєш себе дуже впевнено.

DSCF2217

Проте я не намагався сильно гнати, обмежуючи свою швидкість 18 км\год. Доїхав до базару, де купив деякі деталі. На той час вже дуже хотів їсти, тому купив ще булочку і сік. На годиннику було майже 12, я вирішив ще трохи посидіти, і рушати назад, бо вже почав відчувати ознаки перевтоми (нудота і бажання заснути, та і їсти я міг через силу, незважаючи на голод. Також був підвищений пульс). Я порахував, що навіть зі швидкістью 10 км\год я доїду до дому ще до темна. Окрім того, зараз мав бути майже повний Місяць. Він мав бути в зеніті при заході Сонця, так що я мав би досить яскраве світло від Місяця ще 3-4 години після сутінок. До того ж у мене з собою непоганий ліхтарик, світловідбивачі та задня блимавка. В купі з відсутністю необхідності тримати рівновагу і кабіною, що реально захищає від холоду, я взагалі міг їхати зі швидкістю пішохода, і все одно успішно дістатись додому. В порівняні з варіантом, який передбачав робити привали, а між ними їхати швидше, варіант повільної їзди мене приваблював більше.

DSCF2218

Тому рушив десь о 12-й, не ставши робити довгий привал. Досить легко виїхав з міста, бо частина шляху була згори. Я не поспішав, чітко стежив за своїм самопочуттям, і одразу зменшував темп, як тільки відчував дискомфорт. Тим не менше, мені вдавалось тримати 15 км\год, а іноді і більше. Це незважаючи на зустрічний вітер. Анемометр часто показував 25-35 км\год повітряної швидкості, при реальній 14 км\год.

DSCF2231 DSCF2230 DSCF2227

Температура ледь досягала +2 градуси. На підйомах я ставив найнижчу передачу і повз зі швидкістью 4 -5 км\год майже не відчуваючи навантаження на педалях. Потім, коли підйом закінчувався, поступово підвищував передачу, дуже повільно відновлюючи темп. Так доїхав до Чигиринського району, де зупинився, посидів хвилини 4 в кабіні, де було дуже затишно, особливо якщо сповзти нижче всередину. Я жалкував, що заднє колесо на дає змоги опустити сидінні горизонтально, як в авто. Тоді можна було б спати всередині веломобіля, і навіть не возити з собою намет. Потім заліз на сторожову вежу і зробив фото веломобіля зверху.

DSCF2220 DSCF2221

DSCF2223 DSCF2224

Вирушив далі, залишилась всього чверть від вже пройденої відстані. Цікаво, що при такому повільному темпі мої сили поступово повертались. Незважаючи на зустрічний вітер я міг поступово збільшувати швидкість, хоча постійно стримував себе, щоб не переходити у спортивний темп.

Біля повороту на Медвдівку на мене вискочив собака. І от тепер я можу повірити хазяям, які кажуть «він тільки гавкає, і точно не вкусить!» Не вкусить, бо не може :) Це ще одна величезна перевага кабіни – можна не боятись собак.

Не поспішаючи піднявшись на гору, я покотився вниз до Тясьмину, заміряючи швидкість спуску (знімаючи відео), щоб потім порівняти з майбутніми поїздками. Анемометр показав максимум 46 км\год, а спідометр – тільки 39, що дуже мало для цього спуску.   Це ще раз підтвердило, що щось заважає трайку їхати швидко, наче при перевищенні 20 км\год хтось тисне на гальма.

Після підйому від Тясьмину і через всю Медведівку я їхав порівняно швидко (близько 18 км\год). Проте на підйомах навіть не намагався поспішати. Одразу вмикав найлегшу передачу не залежно від навантаження на педалях. Так, повільно піднімаючись на виїзді з Медведівки я почув, як школярі, що як раз йшли зі школи, казали один одному: «Дивись – веломобіль!» Це приємно, бо раніше вони казали «Оно диви!».

Мені залишалось менше 10-ти км до фінішу. Почувався вже непогано. Перевтома пройшла. Це перший випадок, коли мені вдалось відновити сили безпосередньо в дорозі, не припиняючи руху. 100% вірна приказка «Тихше їдеш – далі будеш». Я мав всі шанси повернутись додому ще до 4-х годин дня.

Доїхав до Новоселиці. Але на початку села помітив якусь підозрілу наклейку на дорожньому знаку. Я хотів роздивитись її ближче, бо вона була схожа на сепаратистську. Тому зупинився і виліз з веломобіля. Вже звично оглядаючи передні колеса я таки побачив знайомі ознаки підвищеного зносу шин! Це, безперечно, хороша новина для мене, бо може пояснити поганий хід траку. З попереднього досвіду я вже знаю, що на малій швидкості неточне налаштування колії майже не відчувається. Його можна помітити тільки по зносу гуми. Проте ця гума, судячи з усього, має хороші характеристики проти стирання, тому вона показала знос тільки після 150-ти км загального пробігу. А що до наклейки, то вона виявилась, навпаки, проукраїнською, просто в схожій кольоровій гамі.

DSCF2237

Знос протектора ззовні - потрібно розвести колію.

Знос протектора ззовні – потрібно розвести колію.

Останні кілометри по мокрому дрібному гравію я їхав дуже повільно. Мало того, що там круті і затяжні підйоми, так ще й м’яка поверхня дороги, на якій я залишав досить глибокі сліди.

На гравії

На гравії

Але, як вже неодноразово показала ця поїздка, головне це продовжувати рух. Іноді я повз зі швидкістью 3-4 км\год, але без перенавантаження, метр за метром набираючи висоту. А потім стрімко скотився вниз до села, і на спуску трайк ішов дуже добре, розвивши 45 км\год, незважаючи на каміння і гравій. Це ще раз підтверджує припущення, що причина важкого ходу на асфальті – неточність колії, бо на гравії це в рази менше відчувається через гірше бокове тертя коліс.

Фініш

Фініш

Середня швидкість

Середня швидкість

Час в дорозі

Час в дорозі

Дистанція з адень

Дистанція з адень

Повернувшись додому я задав питання в англомовній спільноті, з проханням показати мені інструкції з налаштування колії. На ранок мав вже досить чітку відповідь. Ось відео, по якому можна зробити багато цікавих висновків:

Я вже перерахував показані на відео значення для колії 60 см (в їхнього трайка колія 70), і готую до публікації статтю на цю тему. Я зробив сходження коліс надто сильним, що, до речі, і видно по зносу протектора.

5 відгуків на Перший дальній виїзд “Скотчмобіля” (118 км)

  1. Вітаю з першою дальньою поїздкою! Цікава розповідь! Прочитав для дітей замість вечірньої казки. :) Щодо відео – хороше технічне рішення з використанням шарнірів з лівою та правою різьбою. Я до такого не додумався (хоча ще не пізно передумати), хотів використовувати наконечники лише з правою різьбою і розкручувати їх кріплення для регулювання… А ще на відео видно спеціальні гумові кожухи для шарнірів, я теж такі хочу! :)

  2. Над кожухами я вже думаю. Можна зробити з чого-небудь форму (наприклад, з полімерного пластику), а потім просто замазувати всередину форми двокомпонентний силікон. Таким чином можна отримати майже гумові кожухи.

    Що до лівої різьби, то особисто я навмисне не брав її. Якщо, якимось чином, контрайки на тягах ослабнуть, то у випадку з лівою і правою різьбою, це може призвести до втрати налаштування колії. Тому я взяв всі шарніри з однаковою різьбою. Навіть якщо гайки відпустатья, то це не призведе до втрати налаштувань.

  3. Весь день вимірював колію, і, таки, знайшов причину. Помилка в геометрії. При роботі підвіски сходження міняється! саме через це веломобіль став їхати набагато легше по місту, коли я вигрузив вантаж, а піотім знов почав “повзти”, коли я загрузив новий вантаж в магазині. Рулюві тяги мають інший кут, ніж важілі підвіски. При просіданні підвіски колеса дійно сходились надто сильно, що і показав знос протектору передніх шин, проте при вимірюіваннях без навантаження кут стає зовсім іншим. На щастя, це легко виправити. А причина в тому, що я не точно слідував 3Д моделі при виготовленні.
    Коротше – далі буде :)

  4. Прикольно :) Не так давно мені писали з телебачення. Але я, поки що, відмовився від зйомок. Не хочу сюжету на фоні грязюки. А про “Скотчмобіль” я пресу не повідомляв. Це вони самі.

Напишіть відгук