Слава Україні!

Дива бувають. Випадково знайшов інформацію про виробника велотрайків в Україні і знаходяться вони майже поруч – усього в 160 км від мене.

https://www.facebook.com/TrikeProUA

Напросився у гості і ось я вже у Хмільнику , Вінницької області. Зустріли тепло , екскурсія містечком і посиденьки на тему веломобілів та тест-драйви – це найбільша насолода для стомленого вело мандрівника!

Якось описувати їхню діяльність не буду бо усе є в роликах на їхньому каналі.

https://www.youtube.com/channel/UCNF7-UGdD-8kDGj0yWKPdcQ/videos

Там все дуже інформативно та ненав’язливо – дивитись одне задоволення! Зазначу лише що рівень виконання їхньої техніки дійсно європейський ! Не можливо відрізнити на вигляд від заводських велосипедів – все до дрібниць дуже продумано , чітко підігнано та пофарбовано. Комплектація топова і працює все ну просто ідеально.

Я вперше в житті прокатався на хендбайку і це було ще одне незабутнє враження – навіть подумую собі щось подібне замутити , адже ти їдеш на вело але працюють м’язи рук , спини та торсу що дуже корисно для форми!  Модель хендбайка «продвинута» , правда у них вся техніка дуже продумана і на основі чужих помилок та свого досвіду вони доводять свої вироби до досконалості. Мені навіть показали як усе це проектується на комп’ютері але все те дуже складно ті шарніри , кути , Аккермани та ін. Хоча їдуть усі ті штуки дуже класно – на тих трайках що я їздив є електро асистент  і можна було насолодитись швидкістю та відчути маневреність , що я і зробив.

Дуже дякую Юрію та Василю за гостинність і за те що вони так професійно та наполегливо і з великим ентузіазмом роблять свою справу!

Також декілька слів про свою мандрівку. Це перша мандрівка з ночівлею на веломобілі «Борщ». Ми розпочали її Валерієм – це Нетішинський «Кулібін» на електро трайку але він перервав подорож через погані дороги бо пропадав контакт в електро системі.

А я крутив педалі у спеку більше +30*. Їхав в одних шортах але при будь-якій нагоді купався у водоймах бо перегрівався.

Не те щоби у кабіні було як у духовці але жарко від того що фізично працюєш а тілу обдува нема. Сидіти в веломобілі на сонці можна бо верх не прогрівається. Дорога горбиста і їхати було так само як на трайку але з гірок розганявся десь до 45 не більше , проте аеродинаміка краща ніж у трайка то з розгону залітав досить далеко на гірки . Хоча у вело мандрівкі темп їзди інший ніж на короткі дистанції – ти не дивишся на швидкість та час а лише розраховуєш свої сили (докладніше про це розповідає Олексій у своїх роликах про подорожі).

Приємності почались другого дня коли розпочався дощ , зустрічний вітер та похолодало – тоді відчув переваги. Також я потрапив на бруківку , далі гравійку і нарешті на лісову грунтовку і так з 15 кілометрів! А ще у лісі я зустрів вантажівку з гаубіцою і злякався що можу потрапити на якийсь полігон проте мені посигналили , настрій піднявся  і за декілька кілометрів попав у цивілізацію.

Їхати у ночі важко але можна, проте вітрове скло має підійматись бо воно бликує і не видно ям. По новій дорозі з розміткою можна не боятись розігнатись навіть у ночі.

Першого дня проїхав 160 км а другого 190 бо заїхав у Меджибіж щоби не вертатися тією самою дорою.

Брав з собою гамак що би натягнути у веломобілі і спати але не довелось, хоча дома примірявся то нечебто добре. У дорозі поломок не було лише ковпак відкрутився і тримався на одному шурупові і посадочне місце підшипника каретки прослаблене то рипіло і ще покришка майже протерлась бо стара.

Завершую розповідь словами Олексія : “друзі , робіть веломобілі – вони чудові !”