Веломобіль своїми руками.

Привіт друзі! Слава Україні!

Ось уже п’ять років я маю чудове захоплення будувати веломобілі та користуватись ними у повсякденному житті. І як не дивно це захоплення не покидає мене та не затихає : я їду при будь-якій нагоді , веломобілі моя найцікавіша тема при спілкуванні, при перегляді відео, а велонавти це найприємніші мої знайомі! Сьогодні ж я хочу дати поради тим кого зацікавить тема будівництва свого веломобіля  а саме корпусного веломобіля.

Перші саморобні веломобілі близького зарубіжжя почали виготовляти ще у вісімдесятих роках. На той час доступу до сучасних композитних матеріалів не було проте деякі велосипеди з кабіною були у рази більш досконаліші та привабливіші ніж теперішні.  Коли бачу нову інформацію про якесь чудо вагою далеко за 50кг у якого корпус з листового ПВХ, відкрите дно, велика парусність то сприймаю такого винахідника велосипеда як винахідника велосипеда! Шановні не давайте привід глузувати з нас!

Щоби не було нарікань що не у всіх є фінанси відразу скажу: тоді не робіть аби що , адже це просто викинуті гроші – завтра ви викинете це , не набудете ніякого досвіду і закинете це заняття на завжди! Краще відкладайте хоч би по одній гривні щодня на втілення і виношуйте свою ідею роками , обдумуйте та вдосконалюйте у голові а тоді вже робіть. Спілкування з однодумцями , випробовування їхньої техніки допоможе найбільше. Спробуйте поїздити на такому апараті після якого виникне бажання купити його за гроші. Не думайте що ось ви проїхали на кракозябрі і думаєте що коли я щось там поміняю, зроблю по своєму і у мене вийде супер! Ні , не буде так , коли своїми руками щось зробиш то ніколи не визнаєш що це лажа , ти знайдеш тисячі плюсів щоби оправдати жирні мінуси , але не визнаєш свою роботу єрундою! Тому покатайтесь на чужому досконалому витворі і скопіюйте собі – лише так є шанс на успіх. І наголошую що це стосується лише тих хто вперше щось планує ! Людей з досвідом я поважаю і учити нічому не хочу.

Отже крок №1. Уясніть як не потрібно робити.

Перший ворог хорошого веломобіля це вага. Все що до 40 кг ви будете використовувати . Важче – ні. На двигун не надійтесь бо веломобіль це легкість на межі надійності а для двигуна потрібен запас міцності конструкції веломобіля , тобто значна вага при якій педалями користуватись ніхто вже не буде. Краще вже робіть повноцінний електромобіль.

Друга проблема це форма. Звісно веломобіль має бути аеродинамічним але його не повинен здувати боковий вітер чи фури. Не витрачайте час на комп’ютер , проектуйте інтуїтивно – по формі риби, птахи обтічні а дикий кабан ні.

Третя перешкода це незнайомі технології. Якщо ви ніколи не зварювали алюміній, ніколи не робили карбонову раму, не виймали склопластик з матриці то не використовуйте це зараз. Стальну раму ви зробите швидко і надійно а склопластиковий несучий кузов будете випробовувати дуже довго, якщо він у вас взагалі хоч якось вийде.

Четвертий момент це кошти. Не починайте проект без усього необхідного. Бачили недобудовані будинки які стоять роками а потім продаються? А уявляєте скільки по гаражах валяється недороблених саморобних тракторців , баггі та іншої техніки! Коли приходить натхнення потрібно стати і зробити бо зробити до половини це рівносильно викинути – другий раз натхнення не буде.

Крок №2. Визначтеся з конструкцією (концепцією).

Найпростіше це шассі (трайк або квад) плюс корпус . Склопластиковий корпус буде біля 10 кг. Розробляти креслення можна лише загальні: розміри ,колісна база , колія ну і все. По цих розмірах роблять стапель , закріплюють колеса , сидіння , каретку і по черзі «ліпиться» конструкція. Спочатку в умі а потім у металі , але коли бачиш реально що виходить то легше придумувати далі бо чисто у кресленнях проектувати важко. І ще дуже важливо на цьому етапі задуматись над формою майбутнього корпусу і як він буде вписуватись по габаритах до вашого шассі.

Дуже важливий момент це підвіска. Без неї ніякого комфорту і безпеки взагалі! Але в той же час це дуже слабке місце веломобіля і яке добавляє значної ваги. Задумайтесь над частковою підвіскою або задніх або передніх  коліс. Ставте за мету вагу шассі до 26 кг. Найкращий варіант скопіювати чийсь трайк на якому їздили і знаєте його вагу.

Крок №3. Проектуйте корпус.

Якщо ваш трайк чи квад поїхав то вітаю! Можливо ви давно вже їздите на ньому то моя вам повага! Моя порада не ховати у корпус колеса бо потрібен доступ до перемикача , гальм та інше. Виграш у аеродинаміці ви не відчуєте а проблем добавиться і на етапі проектування і при експлуатації. Продумайте і вваріть кронштейни у місця кріплення корпусу до рами. Корпус має бути мінімальним для аеродинаміки але просторим для їзди , зручним для посадки і естетичним. Форма риб та птахів вам у поміч .При педалюванні ваші ноги та руки не мають об щось тертись  та торкатись тому зробіть з дроту обводи майбутнього корпусу і закріпіть на трайку щоби відчути об’єм і і форму та змінити  при потребі. По цих обводах будете формувати весь корпус тому зробіть їх симетричними та надійно закріпіть.

До рами приварені обводи і вона закріплена у поворотному механізмі

Крок №4. Формування болвану.

Коли на вашому шассі є обводи з дроту то готуйтесь обліпити  його пінопластом. Тому зніміть або обмотайте стрейчом те що не хочете вимастити монтажною піною а раму обмотайте малярною стрічкою. Далі пістолет та два балони піни , залишки упаковки чи інші куски пінопласту і вперед! Робота скульптора! Зайве обрізаєте ножем , де потрібно клеїте куски , затираєте терткою для дирунів і наждачкою. Надаєте потрібної форми та розміру і щоби симетрично !

 

Груба форма з кусків пінопласту

Після формування покриваєте весь пінопласт гіпсовою чорновою шпаклівкою не важливо яким шаром аби вирівняти поверхню та зробити гладкою з плавними переходами. Не потрібно робити глянець , шліфуйте грубою наждачкою але без перепадів які проявляться.

Крок №5 . підготовка болвану.

Після формування корпусу зі склопластику необхідно буде видовбати пінопласт та шпаклівку з середини тому акуратно обмотайте болван стрейчом або скотчом і до нього не прилипне смола. Можете використовувати розділювачі та воск але тоді вас чекає жахливе видирання ! краще стрейч або скотч! Корпус доведеться виклеювати повністю тому закріпіть так щоб болван обертався але фіксувався жорстко у різних положеннях. Зніміть колеса і все що заважає для оклеювання.

Я використав полівініловий спирт

Крок № 6. Склопластик.

Я ну зовсім не спец у цьому . але брав склотканину 400 грам/м2 типу мішковина (плетіння як на білому мішку з цукру) та епоксидну смолу. На корпус потрібно 15 метрів тканини , 3 кг смоли та 1.5 кг затверджувача. Можна епоксидки з запасом. Мішати по 100гр смоли + 50 гр затверджувача більше може закипіти і зіпсувати настрій якщо не встигнете вилити на деталь та розмастити щоб охолонуло

.

Тканину різав полосами по 300мм або більшими , викладав на болван , щіткою промазував смолою та шпателем для наклейки шпалер пригладжував.

Цю тканину дуже легко розтягувати або зміщати по випуклій поверхні чи плавних згинах і добре пригладжувати до шпакльованого болвану.

Болван оклеєний склопластиком

Потрібно обертати болван і обклеювати з нахлистом 30-50мм. Якщо клеїти за раз то смоли піде менше і корпус легший але можна зразу низ а іншого дня верх і так нічого не відпаде та не обвисне під своєю вагою. При роботі слід нитки окремі викидати а поверхню загладжувати гарно бо це буде лицева поверхня. Кінці ниток що стирчать наступного дня зчистити болгаркою і ці місця прокрасити епоксидкою. Три шари склотканини дуже міцні , два теж міцні але гнуться. Я на дно брав три а на боки два і з урахуванням стиків де 5 слоїв  все добре тримається. Також можна добавити пігментну пасту у смолу і зразу буде колір.

Смола уже тверда наступного дня але краще хай тиждень твердіє і тоді видовбати болван.

Пробував знімати

Не вийшло

Довелось відшкрябувати

Вийшло

Склопластиковий корпус міцний і легкий але дуже гримить , скрипить та у ньому жарко. У місцях кріплення встановіть прокладки з гуми а поверхню з середини оклейте тканиною – плащовка з сидапоном і тоді стане тихіше та комфортніше. Клеїти можна монтажною піною. Зовнішню поверхню краще не шпаклювати бо потріскає та ваги добавить – тому постарайтесь акуратно формувати склопластик , ретельніше розгладжуючи.

Поверхня досить пристойна на вигляд

Якщо смолу не колерували то пофарбуйте. Звісно можна корпус формувати і у матриці але дешевше тоді вже  купити веломобіль.

Невелика шороховатість поверхні не критично впливає на характеристики веломобіля, значно сильніше впливає вага. Для звичайного користувача веломобіль потрібен для комфортної поїздки а не рекордів тому не чекайте що супер-пупер аеродинамічний веломобіль поїде сам , потрібно усе одно крутити педалі , потрібно тренуватися і тоді поїздка приноситиме радість!

Зробіть свій витвір легким , зробіть «струнким», зробіть надійним і давайте кататись разом!

 

Залишити відповідь