Лігерадом до Говерли.

Нарешті подорож!

Говерла

Вже більше року я так і не випробував свій розкладний лігерад у справжній мандрівці і коли спланував поїздку та замахнувся відразу на Карпати.  Вони великі і куди саме їхати вибирав  спочатку по презентації Габріеля але потім все ж захотів на Говерлу. План був їхати туди своїм ходом а назад вертатись поїздом або великим автобусом.

Виїхав о пів на шосту ранку . Це була субота а наступного дня Трійця тому чотири дні я сміло міг катати. Ще одна дуже важлива деталь що на лігерад я встановив електродвигун на 350Вт та акумулятор на 600 Вт/год який заряджається за 4 години.

Перші десятки кілометрів давались досить легко не дивлячись на горби які постійно йдуть до Кременця . Проте дорога трохи погана , заряд акумулятора економив , споряджений лігерад був десь 50 кг масою тому навантаження на ноги було дуже велике. Після першої сотні км зупинився у придорожньому кафе і півтори години їв поки підзарядиться акумулятор – у цьому плюс електро велосипеда , бо по життю я раз-два і поїв , а тут сидиш, смакуєш , тягнеш час! (правда далі я практикував нормально поїсти і залишити акумулятор на зарядкі а сам гуляв по цікавих місцях і забирав лише коли їхав геть). Також велика перевага лігерада перед велосипедом що його можна залишати де завгодно у людному місці і не боятись що вкрадуть!

Далі від Кременця йде чудова дорога але з малим узбіччям і великим потоком автівок. Їхав по білій лінії щоби не покидати свій метр для велосипедиста, але очі постійно у дзеркалі щоби бачити дорожню обстановку. Мій лігерад досить високий і ще дві червоні торби з боків тому мене добре видно і особливих пригод не було.

Заїхав у Збараж та походив по музею у замку поки заряджався акумулятор. Далі файне місто Тернопіль , де покупався і помився у душі на міському пляжі. Легка вечеря, невелика мандрівка містом і далі рухався другорядними дорогами. Повз мене пройшла гроза а я хотів заночувати на сухій а не мокрій траві , тому ще з 30 км проїхав за містом але темніло і я знайшов чудове місце ночівлі подалі від дороги . У тій місцевості чорноземи , ґрунт мокрий і я навернувся не зумівши виїхати з колії.  Ніч тепла, спалось добре аж поки з третьої ночі не почав кукурікати півень у будинку за метрів 300.

У Тернополі

Снідаю я овсянкою та печивом з чаєм але мене дратує процедура миття посуду яка забирає багато часу проте напівфабрикати не визнаю і приготування їжі єдине що дратує! Митись-бритись можна у кафе або на заправках , якщо не має водойми з чистою водою.

Карти Гугл ведуть не завжди адекватно , тому я потрапив на страшенні гірки при розбитих асфальтних дорогах! Але місцевість мені дуже цікава , вздовж дороги села у яких нема ні металочерепиці ні заборів з бляхи але в кожному селі церква у якій повно людей від мала до велика! Можливо то що Трійця але у нас молоді не побачиш у церкві а тут повно підлітків одягнених у плаття та штани а не так як мої ходять! (ну не розумію я теперішньої молодіжної моди і все тут!).

З двигуном я їду на 10% підйом але мені зустрічались такі підйоми що змушений був вести у руках бо двигун навіть сам лігерад не тягнув. Думки були жахливі , адже я ще навіть до Івано-Франківська не доїхав! Проте навколо дуже-дуже чудові краєвиди що аж подих перехоплювало! Як іноді корисно бачити щось вперше у житті!

На фоні Дністра у Галичі

Проїхав місто Галич , фото на фоні Дністра ,а далі нарешті Івано-Франківськ ! У цьому місті сподобалось наявність велодоріжок і ..? Ну папевно ще щось би сподобалось якби я це щось шукав , бо на видному місці не бачив. Номер у готелі за 650 гривень з видом на іржаві дахи сараїв ну зате лігерад можна було у коридорі лишити. Двічі гарячий душ, прання, повна зарядка гаджетів та якісний сон – все що потрібно від готелю.

Термінова сушка

Далі карти Гугл заводять мене замість прямої дороги на Яремче на вулиці по приватному сектору Франківська. Петляю по вузькій дорозі але з новеньким асфальтом роздивляючись маєтки і тут бац – картина на стіні будівлі а на ній я…

Портрет у Івано-Франківську

Дорога до Карпат нова, край асфальту широкий, а горбів нема. Поток транспорту створює попутний вітер і не зоглядівся як потрапив у Яремче тому що весь час милувався краєвидами гір які зявлялись з димки.

Яремча

На мою думку найкраще у Карпати їхати на лігераді. Шлях починати своїм ходом з Івано-Франківська до Яремчі , там потусуватись , далі вирушати до Ворохти і до спортбази Заросляк що біля підніжжя Говерли де і заночувати або на базі або у палаткі. На Говерлу почав підйом о шостій ранку по зеленому маршруту і о сьомій п’ятнадцять я був один на горі! Емоції так зашкалювати що я зняв одне єдине відео але не на ту камеру!!! Лажа неймовірна! https://youtu.be/2yRZ0ZFdDhA

Ночівля біля гори

Сам на Говерлі

Лігерад у Спрінтері

До дому їхати своїм ходом не було а ні сил а ні часу , тому купив квиток на автобус Мерседес Спрінтер , розібрав та запакував лігерад і у час ночі висадили мене у Рівному . Там зібрав і поїхав ще 65 км до дому своїм ходом.

Після приїзду на спідометрі було 517км а на електродвигуні 410 км пробігу , а дома не був рівно 4 доби.

Подорож залишила неймовірні емоції і вперше в житті наступного дня я хотів знову кудись їхати! Попередні мандрівки мене сильно виснажували а ця навпаки додала натхнення.

Дуже сподіваюсь що наступної весни я нарешті зможу помандрувати у Крим !

5 коментарів до “Лігерадом до Говерли.

  1. Привет Серега! Молодец, крутая прогулка на полтысячи км. Завидно, да еще в Карпаты, супер!

  2. Чудова мандрівца та цікава розповідь – я теж так хочу! Справді мрію ще раз побувати у Карпатах, але проїхати вже іншим маршрутом.
    З приводу мандрівки в Крим – тут зараз досить складна обстановка стосовно пропускного режиму – можуть і не пропустити, але сподіваюсь, що до наступного року будуть якісь послаблення. Зараз перетнути лінію розмежування без вагомих причин, тільки з метою туристичної подорожі досить складно…

  3. Мандрівка і справді мені дуже сподобалась , да і лігерад показав себе чудово , хоча пакувати його довелось майже пів години і збирати у напів темряві стільки ж.
    Проте дуже хочу спробувати далекі подорожі на корпусному усе з тим же двигуном бо Олексійові подорожі “за раз” мені дуже цікаві. Звісно це “адський труд” але відчуття того варті! Не залежати від погоди, почуватись повноцінним учасником дорожнього руху і ще більше уваги оточуючих – це основне що відрізняє веломобіль від іншого велотранспорту.
    Правда мій проект сильно затормозився тому і серйозні плани роблю лише на наступний рік , а поки усім дякую за відгуки і до зустрічі!

  4. Супер! А я 17 липня їду бревет 600 км на лігераді. З Хмельницького до Говерли і назад з лімітом 40 годин.

Залишити відповідь