Новини з майстерні.

Перше чим хочу похвалитись так це тим що у мене нарешті є майстерня бо до цих пір працював у гаражі на дачі. Довго до цього йшов і нарешті добудував приміщення де є зварювальна кімната та загальна , обладнав витяжкою , змурував грубку та потрохи доводжу до працездатності обладнання.

Друга приємність це те що мій син нарешті має достатньо навиків зварювальника і будучи на другому курсі ПТУ у свої 16 років робить “чудеса” напівавтоматом або електродом і я маю чудового помічника хоча і не однодумця у плані веломобілів.

Для виробництва моїх веломобілів не достатньо зварювального обладнання та болгарки а потрібен цілий парк техніки та приспособ тому процес підготовки займе ще чимало часу. Я все таки налаштовую себе на те що вони будуть мати чималий попит і щоби мене не закидали замовленнями я маю бути готовий наладити міні виробництво.

Останні вихідні ми майстрували трубогиб малого радіуса. Я багато над ним мучився , перепробував чимало схем але спрацював лише шків варіатора від комбайну з металобрухту

.

За допомогою нього можна гнути труби 12*1.5мм, 22*1.5мм ,  38*1.2 мм та плоскоовальну трубу 30*10 *1.2мм і це без перестановок.

Також ми виправили мій електричний трубогиб для великих радіусів тому що я робив його як небудь але бігом і він так і працював – гнув не коло а спіраль. Тепер ми виправили усі зазори та виставили ролики і гне він у площині , правда розрахований лише на трубу 38мм

.

З минулого року у мене валялись дві труби вигнуті на раму вже з труби 38мм і я не втримався та зібрав на прихватках нову раму щоби оцінити вигляд нового передка та спробувати нове сидіння.

Раму ми робили з урахуванням майбутнього корпусу – тому довелось багато разів залазити у свій корпусний веломобіль та приміряти ще і ще. Це дуже складне рішення визначити розміри! Мені у моєму корпусі досить зручно але це мені. Я його зробив , але якби я його купив то можливо дивився на нього інакше : він може бути тісним, не зручним,  у нього не влазить багаж… Тому зараз дивлюся з точки зору покупця, трохи привередливого покупця!

Збільшення корпусу тягне за собою збільшення габаритів і ще гірше маси! А мені конче важливі два параметри : маса та ціна. Із за маси я експерементую з сидінням-гамаком і ще з задньою вилкою – хочу встановити звичайну вилку і зробити її амортизаційною. Правда для цього я хочу використати пластикову водопровідну трубу, зламану пилку та китайську пневматичну подушку для знімання дверей тому мій син скептично на це дивиться… Ну у будь якому випадку я зроблю посадочні місця для стандартної амовилки зі штоком 1 1/8 дюйма.

Все що ми робимо ще не можна назвати початком виробництва веломобілів бо цей початок тягнеться уже четвертий рік але найближчим часом ми налаштуємо гріндер і спробуємо виготовити еталонну раму. По ній зробимо стапель а потім на ній же буду клеїти болван корпуса з якого знімати матриці. Думаю то буде цікава робота хоча і відчуваю скільки вона забере нервів – я ж ніколи з композитами справи не мав!

Також коли я був на таборі то чомусь ні у кого не запитав про відчуття від катання на заднєкерованому трайку.
Будь – ласка напишіть коментар хто іздив , мені важлива ваша думка! Тут не ютуб, рейтингів не потрібно , просто хочу дізнатись враження від їзди професійних веломобілістів!

 

5 коментарів до “Новини з майстерні.

  1. Кататись дуже прикольно , хоча і незвично в плані керування.Ну для мене любий трайк це незвична річ , я все-таки більше полюбляю двоколісні ТС. На малій швидкості чудова маневреність , як буде поводити себе на великій швидкості – тема не розкрита , хоча я так думаю можна звикнути.

  2. Я катался очень мало,но мне было комфортно. Управление воспринималось как родное. Переучиваться не пришлось, возможно это индивидуально.Очень понравилась работа подвески. Не понравилась низкая каретка,боялся зацепить пяткой землю,но это тоже индивидуально.

  3. Колись наприкiнцi 80-х рокiв я злiпив на кухнi веломобiля з керованими заднiми колесами. Рама зруйнувалась за пiвтора роки, але деякий досвiд отримав.
    Якщо змоделювати на паперi слiди колес у поворотi, та ще пiд впливом будь-якого випадкового збурення на некероване колесо – схема з задньокерованими колесами мае схильнiсть зменшувати радiус повороту, а якщо керуються переднi колеса – пiсля збурення маемо схильнiсть до збiльшення радiуса.
    Це чiтко вiдчувалось на швидкостях бiльше нiж 30…35 км/год – доводилось постiйно пiдправляти лiнiю руху.

    Вважаю, що саме з цiеi причини автомобiлi керуються переднiми колесами.

    Слiд зауважити, що жорсткiсть рами та механiзмiв мае велике значення, адже в моiй “колимазi” була тросова передача вiд керма до заднiх колес – трос намотувався на трубу керма, а ззаду тягав важелi.

  4. Ще додам до свого коментаря:
    За умови повноi вiдсутностi жорсткостi у механiзмi керування колесами поведiнка системи буде нагадувати причеп. Коли автомобiль рухаеться вперед – причеп становиться прямо, коли автомобiль задкуе – причеп поступово зменшуе радiус повороту та стае поперек руху. Але у цьому випадку взагалi нiякоi жорсткостi нема. Оскiльки будь-який механiзм хоч як-небудь згинаеться, iз задньокерованими колесами хоч трошечки вiдбудеться такий самий ефект.

Коментарі закриті.