Дні перебування учасників “Табору велокрнструкторів – 2016” на озері Світязь спробую описати в одному звіті.

 

 

На жаль, нас залишилось лише 5 чоловік, саме ті, хто був з першого дня заходу: В’ячеслав і Ганна з м. Вінниця, Ігор з Рівного, Сергій з Києва і я. Туристичний вантаж, намети, речі, польову кухню, посуд, дрова і т. ін. було завантажено в автомобіль супроводу. А ми раненько в понеділок 8 серпня вирушили своїм ходом на озеро. Першу частину шляху до м. Любомль ми їхали по дуже хорошій дорозі, як для велосипедистів траси Київ-Варшава. Для автодоріг України звучить незвично, але заслуговує такої оцінки. У нашому розпорядженні була смуга руху, відокремлена лінією дорожної розмітки шириною від 1 до 4 метрів. Звичайно, це не спеціальна велодоріжка, але рухатись по ній було комфортно. Першу коротеньку зупинку зробили через 25 км, а другу – у зоні відпочинку «Машів двір» біля м. Любомль. Перекусили, попили, перевірили на міцність дитячий майданчик і вирушили далі. Погода була гарна, гріло сонечко, і, проїжджаючи повз озера с. Згорани, вирішили зупинитись та покупатись. На березі озера наша велотехніка, як завжди, викликає зацікавленість: підходять до нас відпочиваючі, а ми даємо відповіді на усі питання, реально займаємося популяризацією HPV-техніки. Особливо сподобалась наша велотехніка двом велотуристам, які мандрують дорогами Білорусі та України, і вони були приємно вражені великим багажним відділенням мого лігерада.

Коли велокомп’ютер відрахував  91 км 580 м, ми прибули на місце, час в дорозі 4 год 41 хв, середня швидкість 19,5 км/год. Вважаю, що це непоганий показник для колективного руху. А місце це – наметове містечко поряд із пансіонатом «Шацькі озера». Наметове містечко «Незабудка» (кемпінг) має площу більше 10 га, підпорядковане Шацькому національному природному парку, тому адміністратори тут – працівники лісового господарства. Плата за послуги складає 20 грн за встановлення намету, і стільки ж за парковку легкового автомобіля. За цю плату відпочиваючим надаються усі умови для перебування: місця для наметів, поруч столи із лавками, питна вода, освітлення і прибирання території, туалети, контейнери для збору сміття і, головне, свій вихід до пляжу. Є також розваги для дітей, ведеться жвава торгівля усім необхідним. Ось і ми обрали поруч із такими торговельними точками місця для наших наметів.

Прибув наш автомобіль, за кермом був мій син Юра; автомобіль залишився у нашому розпорядженні, а Юра рейсовим автобусом повернувся в Ковель. Автомобілем прибули ще учасники нашого табору, хоча і без велосипедів: маленький Дмитрик, син В’ячеслава і Ганни, і Мирослава, сестра Ганни, яка з самого початку  «табору» доглядала Дмитрика у своїх родичів в Ковелі.

Розвантажили автомобіль, встановили намети, а В’ячеслав і Ганна поряд із наметовим містечком винайняли житло, і зі своїми перебували там, але харчування і «покатушки» у нас були спільними. Залишок дня ми відпочивали, плавали у прозорій і теплій воді озера Світязь.

На другий день після сніданку ми вирушили у велоподорож навколо озера. Ганна з нами не поїхала, тому що напередодні отримала сонячні опіки, а її «Колумбом» поїхав Ігор. 15 км ми їхали по рівному асфальтованому покриттю, а після населеного пункту Пульмо почалась дорога, висипана піском і щебнем. Проїхавши трохи по такій дорозі, вирішили повернутись назад; навігатор показував, що до Шацька ще більше 10 км, а тракторист, який їхав назустріч, сказав, що далі дорога буде ще гіршою. Колективно ми внесли корективи до наших планів і повернули у бік озера Світязь, щоб покупатися.

Відпочили і поїхали у зворотньому напрямку, а я подумав, що нас волинські дороги «розбалували», тому ця ділянка дороги із щебнем нагадувала мені дорогу Чмирівка-Новоселиця на Черкащині, тільки без гірок, яку учасники «табору» минулих років долали не один раз.

Проїхавши повз нашого наметового містечка, ми не зупинялись, а поїхали в Шацьк до супермаркету «Наш Край» на закупівлю продуктів по списку, який склали зранку. Продукти поклали в багажне відділення «Комфорту-01» і вирушили до наметів. За день проїхали майже 45 км, а далі займались приготуванням обіду. До нашого меню потрапив шашлик, усе необхідне для цього було, і він нам дуже добре смакував. А взагалі головним поваром нашої польової кухні була Ганна, і страви, що вона готувала, були смачні і корисні. А далі – відпочинок, сонце, вода…

Вночі пройшов невеликий дощ, і на наступний день погода змінилася, стало прохолодно. Ця зміна погоди, мабуть, налякала Ігоря, і коли ми прокинулись, його намету вже не було. Але така погода для наших «покатушок» – це навіть краще. Отже, після сніданку ми вчотирьох вирушили на заплановану велоподорож до санаторію «Лісова пісня». Як завжди, наша велоколона йшла рівно, швидкість більше 20 км/год, і через 15 км ми дісталися території уславленого санаторію. Охорона нас люб’язно пропустила на територію, де знаходяться великі лікувальні корпуси. Відпочиваючі нам повідомили, що у санаторії добре харчують і надають якісні медичні послуги. І, як завжди, підвищений інтерес до нашої велотехніки. Одна жінка старшого віку навіть спробувала посидіти у лігераді Ганни. Поруч знаходиться озеро Пісочне, яке менше, ніж озеро Світязь, але вода така ж прозора, тому що це друга водойма із схожим хімічним складом води і має підвищений вміст срібла, як і води Світязя.

На зворотньому шляху за кілька км до Шацька вказівник показував, що до Гряди 2 км. Звісно ми вирішили заїхати і подивитися, як там відпочивають. Отже, Гряда – популярне місце для відпочинку на Світязі. Тут дійсно багато баз відпочинку, торгівля, але прямого загального доступу до пляжу майже немає, скрізь огорожа, і кожна база відпочинку практично має свій пляж. Через таку базу  ми пройшли до води і зробили кілька фото, в тому числі і на водному катамарані, який дуже нагадує нашу велотехніку…

Повернулись до наметового містечка, пробіг склав, як і вчора, близько 45 км. А далі, як завжди, приготування їжі, відпочинок, планування дій на наступний день. Адже завтра повертаємось у Ковель. І в цей час Сергію подзвонили і повідомили, що на наступний день на Світязі складні погодні умови – сильний дощ, вітер. До В’ячеслава і Ганни приїхали мікроавтобусом родичі, і вони вирішили ще залишитися на Світязі. А ми з Сергієм прийняли рішення розібрати велотехніку, скласти її в автомобіль і їхати в Ковель. Флевобайк Сергія у розібраному вигляді компактний і «Комфорт-01» після деяких маніпуляцій із розборкою став компактним і без проблем помістився в салоні автомобіля «Audi-100». Остання ніч в наметах була складною, особливо для мене. Цілу ніч був сильний дощ, і в мій намет потрапила вода. Під ранок я вимушений був переселитися в автомобіль.

11 серпня в четвер після сніданку ми довантажили в автомобіль намети, польову кухню і ін. та вирушили у Ковель.

Наступного дня 12 серпня провів на потяг Ковель-Київ Сергія. І таким чином закінчився наш захід «Табір велоконструкторів-2016».

Після публікації цього звіту буду готувати підсумки і монтувати загальне відео.

Далі фотозвіт: