Саме так, я облаштував свій “пєпєлац” гравіцапою і минулої неділі перенісся до іншого світу. Світу митців-художників, що виявляли нові світи та виміри з казкової природи Могриці – невеличкого села практично на кордоні з Московією.

 

Але буду послідовним.

Це ленд-арт симозіум який проводиться в Могриці вже багато років. детально про нього можна дізнатись у відповідній групі: тут
Цього року мої друзі, приймали активну участь у якості волонтерів та навіть вирішили створити власний арт-об’єкт. Тож тре їхати!

Одразу попереджаю, про сам апарат буде мало, але мені здається, що саме так тре популяризувати HPV. Цікаві заходи, які відвіувались, з використанням техніки.  Поїхали!

Щлях обирав лісами-ханделеями, бо котити трасою в спекотний день не хотілось.

А осьо моя розмита пика 🙂

Їхалось легко. Я нікуди не поспішав  часто зупинявся насолоджувався краєвидами.(Дівчата з друзями їхали машиною, і збирались виїзджати пізніше)

Але невчувся як опинився  біля вказівника “Могриця”. Головна дорога села викладена каменем ще за царя, їхати нею – те ще задоволення. Хоч машиною, хоч звичайним велом, та мій склопластиковий звір гідно впорався і з цим викликом. (до речі, близько неділі назад влаштував Бобру переборку, за рік вийшов з ладу лише нижній сепаратор підшипника рульової, усе інше на місцях)

І ось вона перлина Сумщіни неймовірні крейдяні пагорби що омиваються стрімкою та кришталево чистою річкою Псел (тут воно ще так, а от у  Сумах Псел же зовсім інший)

Пагорби з крутими схилави, річка що сховалась в хащах верболозу та луки що розкинулись до горизонту. Такі місця лікують душу.

Єдине що дещо засмучує це близкість Мордору. До кордону з росією лише 4-5 км

 

Я не знав де конкретно відбувається  симпозіум (ох і люблять же називати завумно, хоча лат. symposium от др.-греч. συμπόσιον — «пиршество», все вірно. 🙂 ). Мені пощастило біля магазину зустріти друзів з сумського офроуд клубу-майстерні, які виступили у якості провідників. (фотки чесно поцупив у Дмитра Зінченка)

За це вони попросили покататись 🙂

Собака в Ярослава неймовірний. Звуть Урай.

 

Ну а далі я занурився у інший світ. Світ художників та поцінувачів мистецтва. Усюди кипіла робота. митці готували свої арт-об’єкти до вечірньої презентації.
Ми теж взялися до роботи.

Ось вам фото щоб ви оцінили розмах деяких митців. інсталяцію встановлювали краном, цікаво, що думав звичайний крановщик. 🙂

Мала придумала власну інсталяцію: Статуюя Могрицької Свободи

 

Дуже подобається наступне фото.

Молодий прораб доводить до нас завдання

Відділ технічного контролю перевіряє якість арт-обїекту

Робітники встановлюють об`єкт

 

Остання перевірка

а ось  результат:

Справу зроблено, айда кататися.

Доречі це був єдиний контактний об’єкт на симпозиумі (дивно писати “симпозіум”, я звик подібні заходи називати фестивалями, але організаторам видніше 🙂 Вони мабуть щось знають :-)). Труба сиволізувала гармонію всесвіту що коливається на вершині піраміди, і людина може з легкістю порушити цю гармонію. з двох боків труби були отвори (що не дивно, бо це ж труба 🙂 ), а в середені облаштована хитра система дзеркал і дивитись можна з обох боків. в залежності від того як повернеш трубу, ти бачиш калейлрскоп з неба, трави, або своїх ніг. З зовні  здається що двоє людей дивляться один на одного, око в око, і хтось бачить в чужих очах небо, а хтось власні ноги… Але і це ще не все. в середині труба обладнана “шумом дощу”(накшталт), і символізує той ланцюг змін який породжує втручання людини в гармонію природи. Резюмую: в трубу тре було дивитись, брати крутити, шуміти, робити висновки про небеспечність надмірного втручання людини у гармонію природи. Льоша з Мариною молодці, гарно придумали.

Невелика прогулянка

Ми зустріли цікаву людину: поляка який займається реконструкцією індіанської культури, одягнений в усе індіанське. Він люб’язно дозволив поміряти та пофотографуватись. Багато чого цікавого розповів, показував фотки. Але нажаль йому тре було поспішати на автобус. (нажаль не маю фото, де він перевдігся в індіанське)

І він так у індіанському вбранні вирушив у путь. о_О. Цікаво було б побачити реакцію селян, хоча Могричан, мабуть, дуже важко здивувати :-).

Далі були презентації робіт митців

Дуже гарно та емоційно про цю подію написала моя дружина ось тут. Я так не вмію 🙂 Не буду сюди переносити всі фото, хто бажає  біль детально познайомитись знайде їх у відповдній групі. Лише вибірка фото:
.

 

 

ці хлопці просиділи під землею (стирчали лише носи) близько  години, доки глядачі не зібрались біля їхнього об’єкту, а потім по заклику “Вартові гори!” піднялися з землі та влаштували перфоманс. Було несподівано 🙂

  

 

 

Було багато фотографів

та “консерватори” від HPV 🙂

Портал у інші світи

Відродження життя

Спокійно, в цьому наметі ніхто не жив 🙂 він лише світився вночі.

На разі “Бобер” теж був таким собі “арт-об’єктом”. Було багато людей хто цікавився, підходив, розпитував, пробував кататися.
Осьо дітки! 🙂

 

Це був неймовірний  день що подарував  багато позитивних емоцій.
Кому цікаві деталі  зворотнього шляху ось трек:

Дякую за увагу!