Про “Скотчмобіль”. Зйомка 1-го березня 2016

Оприлюднено автором

Інтерв’ю тривало близька 40-ка хвилин, я намагався розказати максимум про веломобілі взагалі. Журналісти вправно стиснули все до 2-х хвилин, але основна думка передана.

 

Фото з поїздки в той день:

DSCF2393 DSCF2396 DSCF2397 DSCF2398 DSCF2403 DSCF2404 DSCF2405 DSCF2407

 

13 коментарів до “Про “Скотчмобіль”. Зйомка 1-го березня 2016”

  1. Ну понятно, на 40 минут надо отдельный репортаж делать! Может когда и дорастем. Приятно что уже заметили, веломобиль уникальный, сразу выделяется из потока, это большой плюс! Крыша эачетная!

  2. Додав фото.

    Крыша полностью спасает от дождя, но, мне показалось, что на спусках максимальная скорость упала где-то с 41 км\ч до 39 км\ч. При сильном встречном ветер веломобиль тоже ехал с крышей хуже, чем без неё.

  3. На наступний день було ще одне інтерв’ю – для каналу 2+2. Тут знімали набагато більше, журналістка навіть покаталась трохи. Чекаю на їх сюжет. Я просив, щоб вони показали веломобіль “Страда ДФ” як те, до чого я прагну. Подивимось.

  4. Мне кажется это потому, что нет стекла! Без него получается тормозной парашют.

  5. Если ставить стекло, то нужно сразу думать и о стеклоочистителе, иначе капли сразу осядут на нём. Я думаю, что идеальным был бы вариант, если бы крыша помещалась в багажном отсеке. Тогда её можно было бы всегда иметь при себе, но когда она не нужна – не ставить. А когда дождь, то намного приятнее ехать чуть медленнее, но быть сухим 🙂

  6. Вітаю з телесюжетом! Класно, що інформація про веломобілі набуває більшого розголосу! Дуже добре, що веломобілями цікавляться журналісти з засобів масмедіа. Чекаю з нетерпінням сюжету на 2+2!

  8. Журналістам, насправді, байдуже на веломобілі. Вони знімають те, що привертає увагу. Хтось зняв мене на мобільний та виклав у соцмережі. Журналісти моніторять соцмеержі. Вони побачили, що людям це цікаво, особливо було цікаво, коли вони ще не знали, “що воно таке”. До мене в «друзі» одразу попросилось кілька журналістів. Якби я зробив тачанку з дощок, що їздить на паровому двигуні, це викликало б аналогічний інтерес. Нажаль, ніхто з них не сприймає веломобіль серйозно. І не прагне популяризувати його. Я намагався розповідати максимум про тему, і про заборону лежачих у 1934-му, і про велокар Моше, і про рекордні веломашини. Але їх цікавив тільки “Скотчмобіль”, бо він “засвітився”. Нажаль, це єдина причина інтересу до теми. Але, добре, що хоч показали клубне лого, хоча ні слова про сам клуб, а я про нього також розповідав багато. Вони ще здивувались, що “нас таких багато” 🙂

    При зйомках останнього сюжету я вже намагався попередньо підготувати журналістів, перед тим, як дати координати, куди їхати, я дав їм посилання на статі про HPV. Проте, перше питання від оператора було “Так від чого ж тут двигун?” Видно, що він абсолютно не цікавився темою. Його цікавили виключно кадри для відео, і не важливо, що в кадрі, аби було незвичайне. Після розкриття теми (півтори години моєї розповіді), журналістка, лиш трохи задала питань, які показали, що вона дійсно має уявлення про існування веломобільного світу. Ще цікаво, що обидва рази, коли я казав про потужність в ватах, мене питали, “до чого тут вати, якщо немає двигуна?”

  9. У мене теж був невеликий досвід роботи з місцевою пресою. Після створення свого першого трайка, опублікував фото в районній групі (у ВК). Через кілька днів до мене в друзі попросилася журналістка і попросила коротко розповісти про створення трайка. Ну я і написав розповідь – від початку захоплення до моменту виготовлення трайку… Через кілька днів читав у газеті свій опис, в ньому посуті нічого не змінили, можна сказати я сам написав цю статтю. 🙂 Дійсно, журналісти – це ті самі продавці, які шукають інформацію, що матиме “попит”. Вони “використовують” нас, тож давайте і ми “використаємо” їх! 🙂

Коментарі закриті.