Цього року я наїздив вже більше 3000 км. Це не так багато, якщо їздити кожен день, але я їжджу в середньому 2-3 рази на тиждень, і цьогоріч не брав участі в походах, нажаль. Досить давно я почав задумуватись над тим, чому мені так подобається їздити на HPV, навіть не дивлячись на те, що поїздки далеко не завжди легкі.

Навпаки, майже кожна поїздка це суттєві фізичні навантаження, витрата часу, ризик знаходження на дорозі серед автомобілів… Іноді доводиться їхати під дощем, або снігом…

Природньо, що більшість людей не зуміють, навіщо це мені. Вони не розуміють, навіщо я веду такий спосіб життя, при якому намагаюсь «створювати собі проблеми» використовуючи HPV як повсякденний транспорт, місцями фанатично.

Чому б просто не купити машину, адже зараз вони не дорогі? Або скутер врешті-решт? Це філософське питання, і я думав над ним багато. Припускаю, що в людині є потреба, прагнення до пригод. Мало хто реалізує його в спорті, але, так чи інакше, люди це прагнення реалізують. Хтось дивиться гостросюжетне кіно, хтось ходить на футбол, хтось просто п’є горілку і шукає пригод на вулиці… Кожному своє. В дитинстві мене не привчили займатись спортом. Але я чув історії деяких спортсменів, які кинули свої захоплення, коли стали сімейними людьми.

Здається, я знайшов хороший спосіб суміщати спорт і пригоди з корисною роботою по транспортуванню повсякденних речей. Майже кожна поїздка за продуктами або по інших справах у місто це так чи інакше пригода, можливість відчути себе частиною природи, відчути безпосередній рух життя, часом перебороти себе.

Якщо мені доводиться їхати в місто на автівці (що буває дуже рідко), то після швидкого повернення, подолання шляху без зусиль, я відчуваю втрату настрою, наче пропустив найцікавіше. Немає нічого цікавого в тому, щоб потрапити в магазин і купити все по списку. Але, якщо це поїздка на лігераді, то у всьому з’являєтсья сенс і місія – виконання завдання по доставці. Іноді я сам не розумію, чому навантаження приносять задоволення, і можу зрозуміти тих, кому це не подобається. Але, мабуть, такий мій шлях, і я цілком розумію, що сам його вибрав і створив умови для того, щоб жити саме так. Звісно, неабияке значення має те, що дружина мене підтримує в цьому.

Коли я тільки починав їздити на лігерадах, то завжди намагався їхати якнайшвидше. Я і зараз люблю швидкість, але роки тренувань на далекі дистанції змінили моє тіло, пристосувавши його саме для тривалих навантажень середньої інтенсивності. Відносно недавно я відкрив найбільшу перевагу лежачої техніки. Ця перевага в економічності, або енергетичній ефективності. Під час побутових поїздок по доставці будь-чого у мене майже ніколи не стоїть задача доїхати до місця за певний час. Найчастіше ліміт часу це світловий день, а якщо мова про відвідування якихось установ або магазину, то потрібно потрапити туди у робочий час. Головна задача це не швидкість, а виконання завдання по доставці. Іноді я їжджу у спортивному режимі, але після таких поїздок необхідно відпочивати решту дня, навіть якщо поїздка всього на 50 км. Тому, найчастіше я використовую більш повільний економічний режим, який дозволяє, після повернення додому, одразу переходити до повсякденних справ і не потребує тривалого відновлення.

Поки що не можу точно описати, як виявити цей режим, це індивідуально і кожен має знайти його для себе сам. Головна суть і перевага лежачих велосипедів в тому, що вони дозволяють їхати дуже довго і бути максимально розслабленим там, де це можливо. На сідлі ви не можете сидіти довго, велосипедистам рекомендують робити зупинки через кожні 20-30 хвилин. Звісно, до всього можна звикнути, але навіщо звикати до незручностей, якщо їх можна усунути?! Аеродинаміка лежачих, у більшості випадків, краща за вертикальні велосипеди того ж класу. Але, в реальних умовах, якщо спортсмен вертикальщик хоче вас обігнати, то він це зробить. Тренована людина легко перекриє перевагу в аеродинаміці просто збільшуючи потужність. Тому не варто думати, що маючи лігерад ви легко всіх обженете, адже фізична форма це просто надважливий фактор. А володарі дорогих спортивних велосипедів, як правило, багато тренуються і беруть участь у перегонах.

Проте, лігерад має велику перевагу в туристичних поїздках. Туристичні поїздки дуже схожі на побутові, адже вам так само необхідно везти вантаж на велику відстань і економити сили.

Про це хочу трохи розповісти.

Для таких поїздок я можу поділитись одним прийомом: для того, щоб їхати далеко, вам не повинно бути важко. Наприклад, якщо на вашому шляху сильний зустрічний вітер – не соромтесь збавити швидкість до 15-ти км\год, або навіть і менше. Головне, щоб ви не виснажились, особливо, якщо шлях попереду далекий. Необхідно пам’ятати про те, що опір повітря зростає пропорційно квадрату швидкості. Іншими словами:при зустрічному вітрі зменшення швидкості на 20% може дати економію енергії на 50%. Тут абсолютно хибним стає твердження, що каже: “краще трошки напружитись і доїхати за менший час, ніж їхати легко, але довго”. Зменшення швидкості дає дуже сильну економію енергії в сумі, і чим більшу відстань необхідно проїхати, тим доцільніше їхати в економічному режимі. Той, хто намагається їхати швидко в складних умовах, ризикує витратити всі сили на півдороги. Тому повторю ще раз – не соромтесь збавляти швидкість, якщо вам важко. Не потрібно будь що тримати якусь визначену швидкість на спідометрі, якщо ви не на перегонах. Саме при такому підході лігерад розкриває свій потенціал якнайкраще.

Звісно, я, як конструктор, прагну підвищити його ефективність, щоб комфортна швидкість була більшою. Проте правильна тактика поїздки може бути навіть більш важлива за характеристики конкретної машини.

Ще одна порада: якщо на вас чекає дальня дорога, і ви маєте частину шляху їхати в темряві, то краще вирушайте вночі – до світанку, щоб мати більше часу до заходу сонця і не їхати втомленим в темряві. В темряві краще їхати на свіжу голову, до того ж знаючи, що попереду світанок.

Особисто про себе хочу сказати, що використання HPV дає мені настільки багато, що я навіть не можу уявити свого життя без цих поїздок.

Кілька фото з нещодавніх поїздок: