Моя підготовка до участі у “Таборі велоконструкторів-2015” розпочалась із модернізації лігерада “Комфорт-01” для можливості перевезення його у плацкартному вагоні пасажирського потягу.
Завдання було зменшити габаритну ширину до 47 см, зробити колеса на екцентрикових затискувачах для швидкого монтажу-демонтажу, зробити розбірні обтікачі. Для зручності перевезення виникла ідея обладнати лігерад додатковими 12-дюймовими колесами із механізмом підйому. При знятому задньому колесі вони виконували функцію транспортування і утримування лігерада у вертикальному положенні. Іншу функцію додаткових коліс потрібно ще доопрацювати, а саме, використовувати їх для руху на малих швидкостях, маневруванні і, головне, зупинятися і рушати з місця, не знімаючи ноги з педалей, тобто, лігерад повинен стояти у вертикальному положенні на будь-якому дорожному покритті. Для цього потрібно ще збільшити колію, налаштувати амортизатори і провести додаткові тести. У випадку задовільних результатів лігерад “Комфорт-01” отримає у назві індекс “2+2”. До модернізації лігерада додав ще заміну передньої вилки під дискове гальмо, встановив світлове електрообладнання від скутера на 12 V, в т.ч. вказівники поворотів, доступ до багажного відділення зробив через відкидну спинку сидіння та інше. Нові обтікачі робив із використанням іншої технології,- металопластиковий каркас був армірован пластиковою сіткою для створення форми, потім покритий будівельною ізоляцією із шаром фольги, на яку була наклеєна плівка-самоклейка, а далі декоративний шар фарби. Таку технологію виготовлення обтікачів на будь-яку HPV-велотехніку також є можливість удосколити для більш привабливого зовнішнього вигляду, але легкість виготовлення, монтажу, маленька вага, і головне, покращення аеродинамічних показників, захист від дощу, спеки, вітру вже дає позитивний результат.
Все, що було заплановано, робилось в останні дні перед відправленням потягу, часу було дуже мало, але завдання-мінімум було виконано і ось лігерад (веломобіль) розміщений у вагоні і потяг рушив. Нарешті можна розслабитись і насолоджуватись думкою про майбутню подорож.
На ст. Тараса Шевченко (м. Сміла) потяг прибув пізно ввечері, Часу було достатньо, щоб розвантажити “багаж”, який складав три місця і був у чохлах, – власне рама на маленьких колесах, обтікачі і зняті великі колеса із спинкою сидіння. Вже на пероні я встановив на місце колеса і, як на возику, міг переїхати до вокзалу (для зручності передню вилку стопорив, щоб вона не поверталась).
Складання лігераду зайняло небагато часу, але цікаво було спостерігати за реакцією оточуючих пасажирів. Де-хто підходив, цікавився, що це за така техніка, а кульмінацією було, коли я його повністю склав, переодягнувся, одягнув велошолом, увімкнув світло, сів і поїхав…
Але нічну подорож відклав на ранок, – при зниженні температури повітря лобове скло запотіває і обмежує видимість. Вирішив декілька годин відпочити і заснув прямо на сидінні лігерада, який стояв на додаткових колесах, а біля 5 години ранку прокинувся від відчуття холоду. Починало світати, зробив маленьку розминку, і щоб розігрітися вирішив їхати. Лобове скло протер, фару включив і рушив. Смілу проїхав швидко, ось вже коло і пряма дорога на Черкаси. Проїхав кілька кілометрів і ось вона, неповторна краса – схід сонця…
Відстань до табору складала близько 90 км, дорогою декілька разів зупинявся на короткий відпочинок і ось вказівник “Чмирівка”, останній спуск з гори – і я на місці, серед своїх друзів-однодумців.
Від перебування у таборі отримав дуже багато корисної інформації і всього позитивного, що описати дуже важко, емоції переповнювали. Організовано все на високому рівні: побут, суперпокатушки, краєвиди, джерело “Живун”, загадкове лісове озеро, зустріч і участь у велопробігу “Захід-Схід”, знайомство з його організаторами, Чигирин і неповторний відпочинок на березі Дніпра, смачна уха, прокидання під шум хвиль, вітрильний човен і багато-багато іншого. Пишу коротенько, бо в звітах Олексія все описано дуже гарно.
Час у таборі минув швидко, пора вирушати додому. Мій потяг буде на ст.Тараса Шевченко приблизно опівночі. Шлях до Сміли зайняв менше 4 годин. Лігерад йшов легко, техніка не підвела, а взагалі за ці дні проїхав майже 400 км. По дорозі декілька разів вітали звуковим сигналом зустрічні байкери на “крутих” мотоциклах, мабуть через цікавий вигляд мого лігерада – стрімлайнера, схожого на байк.
Потяг прибув, в мене було 20 хвилин для завантаження техніки, все вийшло, як було потрібно і через 13 годин я був вже в Ковелі.
Підводячи підсумки “Табору велоконструкторів – 2015”, розглядаємо плани Клубу на майбутнє. Є пропозиція організувати і провести “Табір велоконструкторів – 2016” на Волині із базуванням у м.Ковель – географічному центрі області. У Ковелі зручне пряме залізничне транспортне сполучення з більшістю регіонів України. Не складно організувати розміщення, побут, харчування учасників табору, ремонт і обслуговування будь-якої велотехніки. Якщо табір провести на початку серпня місяця, то є можливість прийняти участь у щорічному заході вшанування пам’яті великої Лесі Українки разом із сучасними поетами і письменниками України, Білорусі, Польщі і інших країн. Провести знайомство із Луцьком, відвідати Замок Любарта, який зображений на 200-гривневій купюрі, відвідати наймолодше місто Нововолинськ і на відстані 13 км від нього найдавніше місто Володимир-Волинський, і головне, провести декілька днів на березі перлини України – озера Світязь. Традиційно участь у таборі можуть брати і діти будь-якого віку. При необхідності автомобільне транспортне забезпечення буде організоване.
Детальнішу інформацію, графік, мапу, маршрути, відстані, умови і інше буде підготовлено пізніше, Я вважаю, що цю тему вже можна починати обговорювати і готувати велотехніку…
А далі фотозвіт:
Модернізація почалась з повної розборки і пластилинового прототипа “2+2”
Нова вилка, дискове гальмо і затискач колеса.
Додаткові 12-дюймові колеса вагою по 2,5 кг
Перше тестування додаткових коліс.
Розглядався і такий варіант…
Додаткові колеса із механізмом підйому.
Додаткові колеса встановлені.
Монтаж фари і фонаря.
Монтаж металопластикового каркаса.
Каркас армірован сіткою.
Сітка покривається будівельною ізоляцією із шаром фольги.
Обтікачі покрити плівкою, пофарбовані і готові до транспортування в потязі.
Лігерад (веломобіль) в чохлах розміщений на полицях вагона.
Лігерад у стані транспортування по залізничному перону.
На ст. Т. Шевченко, біля паравоза і відпочивав до ранку.
На світанку, – дорога Сміла – Черкаси.
Схід сонця…
Проїхав Черкаси, Чигиринщина, “Перший кордон”, і Чмирівка.
Лігерад “Комфорт-01” у таборі біля наметів.
“Комфорт-01” на базарі виконував роль тележки супермаркета і ці всі продукти, крім кавуна, були розміщені в багажнику лігерада.
Котику сподобався лігерад.
Павло, дуже дякую за звіт, і особливо за фото процесу виготовлення об тікачів! Зразки матеріалів у мене, але навіть тримаючи їх у руках все одно важко уявити весь процес без ваших фото. Вже трошки пошукав сітку, дещо є: http://td-alma-grup.all.biz/alyuminievaya-fasadnaya-setka-prosechno-g1793472
Я пропоную вам написати окрему статтю про виготовлення обтікачів по цьому методу. В нас є відповідний розділ «технології та креслення». Але опишіть трошки детальніше сам процес (особливо чим кріпили каркас між собою і деталі до каркасу).
Я допоможу з оформленням статті, якщо потрібно.
Стосовно наступного Табору на Волині, ми (особливо Каріна) в захваті від цієї пропозиції. Можливо вона також домовиться зі своїми родичами про зустріч всієї нашої команді в Нововолинську (хоча це ще не точно).
Думаю, що бажаючі могли б організуватись у великий похід, щоб проїхати хоча б частин шляху своїм ходом, наприклад, від Києва.
Також ми можемо поговорити з представниками польського клубу HPV, можливо хтось з них приїде на зустріч до нас.
Дуже цінна інформація про ширину 47 см для розміщення в потязі! І про багажні квитки також. Це все потрібно буде описати в анонсі до майбутньої зустрічі. Це дасть змогу прибути і учасникам з габаритною технікою. Те, що ваш апарат поміщається в поїзді – просто неймовірно і чудово! Особисто я тепер буду брати з вас приклад у цьому і намагатимусь зробити вже до весни розбірний трайк з об тікачем, який також можна буде перевозити в поїзді.
Із задоволенням подивився відео!
Звіт не просто цікавий, а ще й корисний – прочитав із задоволенням та дізнався дещо нове! Згоден з Олексієм – Ваша технологія виговлення обтікачів заслуговує уваги. А ще у мене до Вас буде прохання – напишіть, будь ласка, (тут – у коментаріях) рецепт Вашого чудового квасу. Хочу навчитися робити такий самий у себе удома 🙂
Прекрасные фото и видео! Каркас обтекателя из металлопластика впечатляет, тем более, что его функциональность и надежность доказана на практике. Спасибо!
Дякую всім за відгуки. Відносно обтікачів,- це дійсно не зайве доповнення до нашої велотехніки, ще накриття над головою можна встановити, лобове скло і почувати себе комфортно під час їзди при будь-якій погоді. Я спробую підготувати детальну інформацію по можливим варіантам виготовлення і встановлення обтікачів, і викласти її на клубному форумі.
Також мені приємно, що всім сподобався квас, а рецепт його простий:
на 10 л води потрібно 1 л (по об’єму) цукру, 30 г звичайних дріжджів і 20 г лимонної кислоти. Воду наливаємо у відро, додаємо у воду 0,5 л цукру перетертими в окремому посуді із дріжджами до однородної маси, потім на сковороді розтоплюємо на малому вогні 0,5 л цукру до золотистого кольору і виливаємо це також у воду, додаємо лимонну кислоту. Вимішуємо всі ігрідієнти і залишаємо при кімнатній температурі періодично вимішуючи. Через 8 – 10 годин ще ретельно вимішуємо і розливаємо квас в пластикові пляшки, закриваємо кришки і на 10 -12 годин кладемо в холодильник. Спожити квас потрібно на протязі 3 днів.