Бобер. Мандрівка туди і звідти. (частина третя)

IMG_3147

найсмачніше… 😉

Найсмачнішим у таборі, то було спілкування,  загальні покатухи та катання на машинах друзів.

Я двічі відчув приємне відчуття: “Я їду!!!” Ну знаєте це відчуття, коли тобі десь років 10 і ти вперше спіймав рівновагу. Так було зі мною на задньоприводному лігеріді Артура Пивовара, та на Флевобайку Сергія Мурав`йова.  Апарат такого типу я тепер хочу собі в колекцію. Як будуть сили і наснага, обов`язково зроблю собі флевік.  Проте я трохи забігаю вперед.

Восьмого вранці ми поїхали на базар. І ось що я вам скажу. Дуже приємно вранці їхати у справах на лігераді, але ще краще робити це у команді однодумців!  Для мене це було вперше. Дякую Вам, що Ви є!

IMG_3104

Про базар мені додати нічого. Олексій досить докладно розповів все у своїй статті, проте був один момент, який запав мені у душу:
Поки частина групи бігала по базару та закупала провізію, друга частина спілкувалась біля велотехніки. Підходили місцеві, з цікавістю роздивлялись чудернацькі (на їх думку) апарати, задавали питання. І ось один дідусь і питає: “Хлопці а ви звідки?”.  Нажаль не пам`ятаю хто відповів йому “З майбутнього дідусю, з майбутнього”. …

Ну щож, як на мене, я ни проти такого майбутнього. 🙂

IMG_3106 IMG_3112

Повернувшись до табору, ми з Льохою знову з головою занурились під капота.

IMG_3153

 

Дітвора ж того дня відривалась на повну. Олеся з Катьою  витягли дитячі трайки і нарізали круги, наче молоді шумахери, незважаючи на те, що налаштовані ті машини були на Семена та Антона, менших за дівчат.

IMG_3114

 

Олеся на антоновому трайку:

IMG_3135

 

 

набігались, поїли, знов побігли кататись. Що ще треба дітям для щастя?

IMG_3141

 

В вечорі вже дорослі дядьки повиводили свої машини, та давай нарізати круги на доріжці. Саме тоді я спробував і “Гармонію” з електричним “помогайчиком”, трайки Габріеля та Юрія (на останньому з-за різниці у зрості доводилось звисати п`ятою точкою з сидіння, щоб дотягтись до педалей, мабуть збоку це виглядало досить кумедно), задньопривідний лігерад з хом`яком, та флевобайк. На вох останніх доводилось звикати тримати рівновагу по новому, проте коли піймав її і поїхав це дуже приємне відчуття. Флевік же взагалі підкорив моє серце.

Дев`яте  я цілком провів під капотом. Дякуючи Олександру Борисовичу, в вечорі машина була на ходу.

Десяте. Важливий день. День зустрічі з велопробігом “Захід-Схід”, до того ж цього дня найдовший маршрут, ще й з елементами походу, бо табір перебазовувався до кременчугського водосховища. Не буду повторювати про клопіт і кучу речей.  Одна справа  – коли до походу збираеться група професійних туристів, у яких все відлагоджено до автоматизму, і зовсім друга – сімейні туристи-любителі (частково) з дітьми. :-).

Знову відчуваю, що буду повторюватись. У Олексія події того дня росписані дуже докладно.

Додам трек та трішки фоток (Олексію, будь ласка підправ треки, та навчи мене їх додавати. Дякую):

<iframe height=’405′ width=’590′ frameborder=’0′ allowtransparency=’true’ scrolling=’no’ src=’https://www.strava.com/activities/365624638/embed/8b576c652a93e4714b3a38b2ef34877ee7f996d6′></iframe>

IMG_20150810_103531 IMG_20150810_105023 IMG_20150810_120134 IMG_20150810_123100

Далі був смачний мед у Олександра в Чигирині. знов повторююсь 🙂 .  Проте не згадати про гостинність хазяїв не можу. Зустріли як рідних. Напоїли, нагодували, надали перепочинок . Дякуємо Вам!

Ось! Є що додати! Від Олександра четверо полтавчан, Юра на трайку, його товариш і я вирушили окремо від групи, щоб зробити невеличкий гак та заїхати на недобудовану атомну станцію близ Чигирина та напівзаброшене селище енергетиків “Орбіта”

Сталкер. Хто грав – той зрозуміє. Аж відчуваєш, що десь там за рогом сховався контролер. Шариш по карману у пошуках гайок, щоб кидати їх попереду себе, щоб не вляпатись в аномалію.

IMG_20150810_162423 IMG_20150810_165128IMG_20150810_165133

 

 

і все ж там живуть люди,  нажаль не здогадався сфотографувати. Взагалі то хто не бачив звичайної хрущовської п`ятиповерхівки… у сосновім бору… на віддаленні від населенного пункту 15 км :-).

Полазивши по руїнах, позаглядавши в трубу, в волю нафотографувавшись, вирушили до основної групи, яка успішно добралась до “моря” і розбивала табір на берегу. Звісно трішки заблукали, ну а як без цього. 🙂 Але ж кажуть що язик до києва до веде:
– Ви не зустрічали тут нестандартних велосипедистів?
– Авжеж, он туди поїхали.

Трек ось:

<iframe height=’405′ width=’590′ frameborder=’0′ allowtransparency=’true’ scrolling=’no’ src=’https://www.strava.com/activities/365789562/embed/9faf5ba7b961d9db51a9f3ed2594b71f6582c4fc’></iframe>

Фотки з моря кину скопом:

IMG_3159 IMG_3178

 

а тут всі такі замріяні, наче філософи. 😀

IMG_3185

 

Амазонка

IMG_3191

 

Чарівно…

20150811-IMG_3210

20150811-IMG_3289

IMG_3284 IMG_3286

_DSC0136

_DSC0339

_DSC0370

_DSC0495

Що тут можна ще додати. це просто чарівно, засинати під шум прибою. Лише сміття від попередніх відпочиваючих повертало у реальність, а так – казка.

Одинадцятого почали роз`їзжатися. Знову повторююсь :-).  Да і сумно писати, бо коли пишеш, перебираєш спогади, минулі емоції. Було дійсно сумно що все закінчується. Ми не стали повертатися до Чмирівки, бо машина була підлатана (за це окрема подяка Богдану), та не відремонтована, а їй нас ще до Сум везти. Тож попрощались з усіма у Олександра в Чигирині, та не поїхали одразу додому. Вирішили виїхати зранку, а на ніч поїхали на те саме місце біля моря (водосховища) де ще зранку розміщувався табір велоконструкторів 2015.

IMG_3394

Шлях до дому був спокійним та без пригод. От правда доріг у кіровоградській області ми не знайшли. Більш менш нормальна траса почалась тілки в полтавській. Після подорожі я більше не вважаю сумські дороги поганими :-). Все пізнається у порівнянні.

Вдома були увечорі 12-го. всі цілі, здорові, загорілі та задоволені…

...Гей гей-гей мій чорний воле
Степ широкий стерня коле
Вітер віє повіває         
Казаночок закипає...

IMG_20150812_074445

 

У статті використані мої фото, моєї дружини Юлії та Марини Тодорчук

Цей запис оприлюднено в Новини автором moonhause. Додати до закладок постійне посилання.
moonhause

Про автора moonhause

Я из Сум. Очень консервативного в плане велосов города. Инженер по образованию. Фильмейкер и мультипликатор по желанию. :-). А в последнее время ещё и лигерадостроитель-любитель :-) Что ещё: Посмотрите мой канал на ютубе :-): http://www.youtube.com/user/Moonhause/videos

5 коментарів до “Бобер. Мандрівка туди і звідти. (частина третя)

  1. Отлично! И написано, и снято! Фото “моря” ночью просто супер!

  2. Ігоре, дякую за звіт. У вас чудові світлини, особливо фото крупним планом. Ваша Юля мене запитала про секрет смачної юшки, що ми готували на вечерю. Є декілька секретів, я поділюся двома найголовнішими: набір необхідних продуктів і, основне- голодний кухар, бо, принаймні, собі рідномму він намагнеться готувати смачно. Дякую за компанію і спілкування. Доречі, сьогодні після обіду ми сім”єю виїздили до Дніпра на місце нашого пляжування. Вода така ж тепла ічиста а рівень упав більш як на пів метра. Дніпро переказує всим привітання і сумує за компанією “нестандартних” велосипедистів

  3. Цікава розповідь, а фотки з дітьми – просто чарівні! Ігоре, мені здається, що в тобі пропадає талант фотографа-портретиста…

  4. Портрети Марини Тодорчук (Дружина Олексія). Так, вона дуже гарно фотографує. 🙂

Коментарі закриті.