06 серпня. Початок Табору Велоконструкторів 2015

DSC_0018

Всіх вітаю! Спершу коротко про підготовку до «Табору Велоконструкторів 2015»:

Прошу нікого не думати, що ми з Каріною «узурпували» право проведення табору у себе. Просто цього року, так як і минулого, ніхто більше не взяв на себе ініціативу його проведення.   Але є вірогідність, що наступного року з’їзд проходитиме на крайньому заході нашої країни. Для проведення табору потрібно не так і багато, і я маю надію, що в наступні роки ми будемо збиратись в різних місцях по ініціативі наших учасників по всій країні.

Деяка накладка вийшла з клубним прапором та маленькими клубними прапорцями. Партія з новим великим клубним прапором спізнилась до початку Табору, так як і деякі організаційні наклейки. Але вони вже є, тому я зможу їх надіслати тому, хто організовуватиме зустріч наступного року. Клубний прапор і маленькі прапорці ми отримали тільки 11-го серпня в Чигирині. Проте, як ви помітили, великий клубний прапор був у нас раніше. Справа в тому, що Петро Зотович, організатор попередніх клубних зустрічей, надіслав мені старий клубний прапор за 3 дні до початку цьогорічного табору, за що йому я дуже вдячний.   Зараз ми маємо два великих клубних прапори. З партії в 10 маленьких прапорців у мене залишилось 2 (всі інші роздав учасникам). Фото прапорців опублікую згодом в розділі «клуб». Ціна виходить по 12 грн за один прапорець, так що ми можемо їх замовити повторно в потрібній кількості. Якість мені сподобалась. Що до термінів підготовки символіки, то, звісно, трохи прикро, що не все було готово до початку. Деякі ідеї я ніде не озвучував, хотів зробити сюрприз, та не вийшло. Але всі ми вчимося, а не помиляються лише ті, хто нічого не робить. Тут головне не опускати рук, і наступного року зробити все вірно.

Ситуація з комарами, нажаль, нам буде не підконтрольна. Можу тільки сказати, що через два дні після завершення табору комарів стало ще більше.

Загалом ми намагались, по можливості, врахувати недоліки організації попереднього року. Також на цей раз нам дуже допоміг Олександр і його син Богдан. Мало того, що вони організували катання на човні, так ще вони зібрали гостьовий Лігерад (який до цього просто висів у мене на стіні і я абсолютно не мав часу ним зайнятись), а також вони допомогли поставити флагшток з флюгером та покосили траву у дворі своєю косаркою. Дуже дякуємо їм за це. Мій батько, як і милого року, також прийняв активну участь у підготовці та проведенні табору. Сергій Петренко, хоч і з запізненням, але таки оснастив нас клубною символікою.

 

У цих звітах я буду писати власне бачення минулих подій табору, тому мої звіти абсолютно не виключають можливість писати звіти про ті самі події для інших учасників. Навпаки завжди цікаво дізнатись, як одну і ту саму подію бачать різні люди. Цінність самих звітів у тому, що вони зберігають свіжі спогади та дають можливість поділитися ними з іншими людьми.

До кожного свого звіту буду робити один або більше коротких відео. Фото я також вибираю на власний розсуд. Майже весь архів відзнятих матеріалів знаходиться у мене, але я не маю можливості викласти 65 гб даних з дому. Проте копія архіву є і в інших учасників, тому, цілком можливо, що всі матеріали стануть доступні в мережі.

Всі звіти різних авторів будуть зібрані на окремій сторінці у вигляді змісту.

Особливістю цьогорічного табору стало те, що одразу кілька учасників здолали весь шлях до нас своїм ходом. Це дуже тішить, чесно кажучи це просто круто і якнайкраще демонструє призначення HPV! Я думаю, що потрібно нам запровадити якісь клубні медалі за подібні ініціативи (першу медальку я вже почав розробляти).

 

Також цьогоріч було досить багато «вертикальщиків».

 

 

Шосте серпня:

 

Шостого серпня повинні були приїхати 4 учасники: Габріель Енеді, Ігор Галанін, Ігор Мироненко (і компанія), та Сергій Муравйов.  З них двоє останніх мали їхати своїм ходом.

Габріель та Ігор приїжджали зранку, при чому з різних напрямів. Габріель відправив свій трайк до Чигирина «Новою Поштою», а сам добирався з Хуста поїздом, а потім до Чигирина автобусом.

 

Упакований трайк Габріеля

Упакований трайк Габріеля

А Ігор  прибував на поїзді разом з лігерадом на станцію Фундуклеевка. Я попросив Олександра зустріти Габріеля в Чигирині, а сам вирушив зустрічати Ігоря. Виїхав на «Колумбі» дуже рано, щойно розвиднілось. Для захисту від комарів використав піротехнічний фумігатор (спіральку), яку закріпив в передній частині лігераду. Дим від неї заважав нормально дихати, тому в купі до фумігатора довелось використати ще й респіратор.

DSCF0300 DSCF0302

Не зважаючи на те, що вже більше як два тижні стояла спека, в лісі ще були калюжі від попередніх злив. Думаю, що саме в таких калюжах і виводяться комарі.

Здолав 5 км до Матвіївки (майже весь шлях на гору), проїхав повз велике поле коноплі, потім трохи покружляв по самій Матвіївці, виїхав на ґрунтовку, по ній ще трохи більше 3-х км і я на асфальті.

DSCF0301

Ми з Ігорем домовились зустрітись біля села Триліси. Туди залишалось ще приблизно 4 км. Я дістався до точки зустрічі і тільки хотів знайти місце для стоянки, але раптом побачив силует лігерадиста, що промайнув муж кущами. Одразу дістав фотоапарат і зміг зазняти Ігоря, який хвилина в хвилину зі мною прибув на місце зустрічі.

DSCF0303

Ігорь не встиг встановити бокові багажники, тому весь багаж розмістив позаду. Це ускладнило керування, тому по ґрунтовці ми їхали повільніше, ніж я розраховував. Нам потрібно було поспішати, бо ми мали ще зустріти Габріеля і провести його до табору з Чигирина.

DSCF0306

По дорозі трошки позбирали яблука в Матвіївці. Вдома підкріпились, і вирушили до Чигирина вже на веломобілі-квадроциклі «Гармонія», активно використовуючи допоміжний двигун на підйомах. Сам веломобіль я ще не довів до ладу, тому з ним періодично виникали проблеми в ході поїздок. Ця поїздка до Чигирина була третім виїздом «Гармонії» з дому. До Суботова ми дістались по ґрунтовці, де пробили колесо. Поки я клеїв колесо, Ігор відмахувався від комарів та робив фото.

2015-08-06 10.14.45 2015-08-06 10.14.10 2015-08-06 10.13.53

Далі по асфальту ми поїхали швидше. Я помітив, що передні колеса мають підвищений знос гуми, але думав, що з цим можна миритись, у крайньому разі думав, що на час табору цих шин вистачить без переналаштувань (складність у тому, що важко зрозуміти, як мають стояти колеса та як вони фактично стоять на даний момент, не маючи спеціального обладнення).

DSCF0314

В Чигирині ми одразу заїхали до Олександра, де Габріель вже зібрав трайк. Залишивши Ігоря на подвір’ї я поїхав на склад «Нової Пошти» – забрати зарядний пристрій для акумуляторів «Гармонії».

Повернувшись ми привітались з Габріелем, поставили акумулятори на зарядку та поїхали втрьох по магазинам – купувати продукти для першого дня табору. На вулицях на нас звертали увагу, в переважній більшості відгуки були схвальними. На стоянках часто підходили люди і розпитували про конструкцію і взагалі хто ми.

DSCF0311 DSCF0308

Всього ми побували у двох великих магазинах, загрузили чимало продуктів у багажник квадроцикла, зокрема близько 15 кг картоплі та великий кавун, а зверху ще й пустий рюкзак Габріеля. Але, як я вже зайвий раз пересвідчився, для побутового вело багажник завеликим не буває. Завжди хочеться мати більше місця під багаж.

Потім повернулись до Олександра по акумулятори, встановили їх, попрощались і рушили до табору. Олександр сказав, що завітає до нас на своєму лігераді завтра.

Трайк Габріеля

Трайк Габріеля

Шлях додому був не важким. Маючи запас енергії ми часто використовували двигун замість того, щоб понижувати передачу на невеличких підйомах. А Габріель мчав як справжній спортсмен, доганяв нас без видимих зусіль. Ватметр дозволяє слідкувати за навантаженням на моторі, і тримати його в межах норми (250 ватт). Взагалі використання мотора не надто зменшує фізичні навантаження. По-перше мотор не в змозі повністю замінити силу навіть однієї людини. По-друге їхати на моторі швидко набридає, бо він може дати швидкість всього 20 км\год на рівнині. Коли ти не крутиш педалі, то швидкість 20 км\год здається просто пішохідною. Проте варто прикласти зусилля до педалей , і ця швидкість починає давати справжній драйв. Але цей мотор дозволяє знизити пікові навантаження на підйомах. З ним можна уникнути ситуації, коли потрібно педалювати з усієї сили і навіть більше ніж ти можеш дати. Це дозволяє уникати виснаження. Можливо це погано для спорту але дуже цінно для побутового HPV, після поїздки на якому вдома на вас чекають справи. Звісно, наявність мотору накладає суворі обмеження. Ємність аккумуляторів всього 12 ампер\годин, що дорівнює приблизно годині роботи мотора. Тому його енергію доводиться економити. А в разі поїздки на відстані, більші за 120 км використання мотору взагалі стає не раціональним. В походи потрібно їхати на 100% людський силі.

Отже ми їхали і насолоджувались процесом, знімали одне одного на відео, коли раптом переднє колесо лопнуло…

DSC_0029 DSC_0025 DSC_0018 DSC_0016 DSC_0013

Зупинившись ми побачили жахливу картину – покришка просто стерлась до корду, а потім до дірки, крізь яку вилізла камера!

DSC_0043 DSC_0047

На щастя камеру вдалось заклеїти. А от покришці настав кінець. Довелось викликати мого батька, щоб привіз запасне колесо. Сталося це неподалік від Суботова, добре, що їхати йому було недалеко, проте враховуючи ціни на пальне гнати автівку заради одного колеса було вкрай нераціонально, але нам потрібно було економити час.

До того ж виявилось, що і трайк Габріеля теж жере покришку!

DSC_0045

Коли батько привіз іншу покришку, перше, що ми почали робити, встановивши її – міряти паралельність коліс за допомогою шматка дроту (бо рулетки не було). Приблизно виміряли і відрегулювали обидва апарати. Нажаль, виконати завдання по доставці вантажу до місця не вдалось. Щоб зменшити ризик стерти ще одне колесо ми переклали багаж до батька в автівку, і він поїхав вперед. А ми рушили слідом. Посеред Суботова знову спустило переднє колесо, на цей раз я не став шукати причину, а просто замінив камеру. Далі вже без неприємностей ми доїхали до бази, подолавши круті, вкриті курявою та піском, підйоми, при чому досить впевнено, хоча і повільно.

DSC_0049

Гармонія сильно втрачає у всепрохідності, якщо на ній сидить тільки одна людина (тоді привод іде тільки на одне колесо і не достатнє його завантаження), але при наявності двох людей всепрохідність сильно зростає.

По прибутті залишили трайк та квадро в майстерні – для подальшого налаштування. Всі погодились, що нам не вистачає досвіду по налаштуванню трайків, і, нажаль, ні в кого проконсультуватись. Все доводиться виявляти самим. До того ж, схоже, що для кожної конструкції є свої нюанси налаштування сходження коліс, тому пошуки оптимальної формули продовжуються.

Повернулись ми вже під вечір. Поки інші готували вечерю, я зв’язався з Сергієм Муравйовим, який вже був поблизу Новоселиці, проте сонце сіло, а подолати наші 3.5 км гравійної дороги з крутими горбами йому було б дуже важко, тим більше з причепом і після такої довгої дороги з самого Києва. Тому я попросив батька поїхати зустріти Сергія. Вже в сутінках ми виїхали з двору, проїхали майже всю Новоселицю і нарешті попереду побачили яскраві ліхтарі явно нетипового для сільських велосипедів відтінку. Це був Сергій. Він був бравий, хоча і виснажений фізично. Його лігерад дуже компактний, тому без розбором вліз в автівку, разом із причепом. В таборі влаштувались на ночівлю після душу і вечері. Завтра на нас чекав другий день зустрічей, нових знайомств та технічних і організаційних клопотів.

Ігор Мироненко, який їхав своїм ходом з Сум, написав, що затримується на один день і прибуде завтра.

 

Далі буде!

 Відео: