Завдяки зусиллям організатора цьогорічного “Табору велоконструкторів” Павла Недільського на цей захід звернули увагу одразу декілька регіональних ЗМІ. Також хочу подякувати спортивному клубові “Ковель” у особі Сергія Панасюка та знов-таки Павла Недільского за допомогу у проведенні “Табору велоконструкторів – 2016”. Саме завдяки зусиллям цих двох людей журналісти дізналися та написали про нас.
Хочу розповісти про мій лігерад “Світанок”, який я побудував протягом 2014 та першої половини 2015 року. Так, це той самий лігерад, з яким я побував у “Таборі велоконструкторів-2015”.
Ось такий вигляд він має на сьогоднішній день:
Лігерад “Світанок” у спакованому вигляді (фото Олексія Ганшина)
Усі інші учасники вже написали й виклали свої звіти, а я лише починаю. Ну що ж, так навіть цікавіше – через деякий час з пам’яті зникають дрібні та несуттєві подробиці, а лишається найголовніще та найцікавіше – саме те, що вразило найбільше та залишиться у спогадах на багато років…
Наміри створити копію лігерада “Колумб-2013В” у мене з’явилися ще влітку 2013 року під час проведення “Овідій-Вело-Мобі-Фесту”. Саме тоді я спробував на ходу цей лігерад та оцінив його переваги. Окрім ходових якостей, мені сподобалось те, що ця модель розбирається та пакується у відносно невеликий чохол для подальшої перевозки у поїзді.
Повернувшись додому, я твердо вирішив зробити для себе такий самий лігерад – майже копію найновішої на той час розробки Олексія – “Колумб-2013В”.
На даний час я бачу три відокремлені гілки розвитку передньопривідної HPV-техніки (не враховуючи деякі дуже екзотичні моделі). Я маю на увазі моделі з переднім приводом та рухомою кареткою, коли передне колесо є також рульовим.
Основна різниця між ними полягає у трьох моментах:
— місце розташування рульової колонки (рульового шарніру)
— кут нахилу рульового шарніру
— трейл
Розглянемо усі три типа по черзі.
Повертаючись із минулорічного походу по Бесарабії, я вже тоді вирішив, що на наступний рік зроблю усе від мене залежне, щоб на чергові збори веломобілістів поїхати разом із усією своєю родиною. Але усе те, що сталося навесні у нас в Криму, та нинішнє становище Крима – добряче зашкодило моїм планам. Через це я не зміг у квітні поїхати на “Одеську сотку”, та й з серпневими зборами теж було багато перешкод. Але я радий, що нам це вдалося! Та найважливіше те, що не тільки я, але й уся моя родина лишилася дуже задоволеною цією пригодою, та налаштована на нові цікаві мандрівки!!!
Уже Новый Год на носу, после похода миновало 4 месяца, а я все еще продолжаю писать отчеты… Все равно допишу до конца!
Осень давно закончилась, уже середина декабря на дворе, а я только сейчас отчет выкладываю… Ну да ладно – лучше позже, чем никогда!
