Похід на 50км у 5 років

DSCF7171

В останні дня приємного велосезону я наважився взяти Семена з собою в поїздку загальною довжиною в 50 км.  Перша проба на 10 км показала, що він цілком спроможний проїхати таку відстань, тим більше якщо розділити її на 2 дні і мати достатньо ходового часу в кожен із днів подорожі.

Відео:

 

Фото:

В дорозі

В дорозі

На вершині пагорба біля сільради Мельників

На вершині пагорба біля сільради Мельників

В дорозі

В дорозі

Порівняйте розміри коліс

Порівняйте розміри коліс

DSCF7168 DSCF7171

Парковка у подвір'я

Парковка у подвір’ї

Перед звороньою дорогою

Перед звороньою дорогою

 

Перед виїздом я встановив на крайчик дискові гальма. Тепер колесо легко блокується одним мізинчиком. Звісно, передні гальма були б більш ефективними…Диск кріпиться на 4-х гвинтах, вставлених в розсвердлені отвори від спиць, що залишились вільними (в маленьких колесах по 16 спиць).

Також я змістив передній міст далі вперед, що сильніше завантажити заднє колесо. Це потягнуло за собою багато переробок рульового механізму. Також приробив спереду велике вухо для чіпляння буксиру.

Поїхали до моєї матері в Холодний Яр. На гравію Семен не міг нормально їхати вгору, тому я чіпляв його до свого «Колумба» резинкою з гачком. Буксир за час поїдки «туди» використовувався 3 рази. Півтора кілометра підйому по гравію, 600 метрів підйому біля сільради Мельників, 1400 метрів підйому біля Мотрониного монастиря.

По дорозі заїхали в магазини, купити щось поласувати. Люди, здебільшого, не розуміли. В кращому випадку охкали щось на зразок «І оце воно таке мале і само круте?», а в гіршому називали мене безвідповідальним батьком, що знущається і ризикує своєю дитиною.  Думаю, що серед читачів звіту теж знайдуться такі люди. Можу сказати тільки те, що кожен з нас живе так, як вважає за потрібне, і несе відповідальність за свої вчинки особисто. Так що не переживайте.

Однак один, або двоє людей були в захваті від нас 🙂

Семен під кінець поїздки почав сумувати. Все-таки 5 годин дороги його втомили. При чому втома була на 80% моральною. Коли ми, нарешті, доїхали до підступів хутора Буда, і він побачив попереду бабусю на трайку, то так чкурнув вперед, наче зовсім і не їхав весь час до цього. Я багато знімав на відео, не зняв тільки процес буксирування, бо не було можливості. По приїзду Семен зовсім не виглядав втомленим і жваво ділився враженнями від побаченого.

Назад поїхали через день (я приїхав, щоб допомогти матері з ремонтом в хаті). Зворотній шлях пролягав частково польовими дорогами і був коротший на 10 км. Мати проводила нас до повороту з асфальту і прийняла участь у зйомках відео. Погода була більш холодною і був зустрічний вітер. Семен майже одразу застряг у глибокій пилюці. Там я його протягнув на буксирі метрів 300, поки він не закричав, що хоче їхати самостійно. Далі пустив його вперед. Комбайни і тракторі постійно їздили полями, здіймаючи хмари куряви, яку зносило на нас сильним вітром. Але це створювало особливий колорит. Семен весь був у пилюці, але не звертав на це уваги. Їхав впевнено і досить жваво.   Без особливих проблем заїхав на круту гору (туди, де більшість учасників велотабру 2014 йшли пішки). А коли добралися до асфальту – взагалі почав ганяти. На наступний затяжний підйом теж виїхав сам, поволі, але самостійно.

Далі у Матвіївці трохи протягнув його на буксирі (метрів 100 на гірку), а далі весь шлях через поле і ліс він проїхав сам в непоганому темпі. 20км зворотнього шляху проїхали за 3 години.

 

Середня швидкість вийшла десь 10-11 км\год без урахування зпинок. Але це не головне. Головне те, що ми цілих два дня провели разом.

Накат у дитячого трайчика поганий, якщо не сказати поганющий. При чому всі колеса налаштовані добре. Думаю, що справа в резині. Не існує хорошої резини для дитячих велосипедів, для коліс на 12 дюймів. А в перерахуванні на вагу Семена колеса можна порівняти з тим, якби дорослий їхав на колесах від важкого мотоцикла.

 

На наступний рік буду намагатися побудувати 2-х місний трайчик на колесах 16 і 20 дюймів.

А поки що рекорд Семена – 30 км за день (27, якщо повністю сам).

 

5 коментарів до “Похід на 50км у 5 років

  1. Молодцы! Мальчишке будет что рассказать и чем похвастаться. В пять лет, да по таким дорогам, это марафон! Поздравляю!

  2. Спасибо за отзывы и поздравления! Семён пока что не считает эти приключения чем-то особенным. Но, я надеюсь, оценит в будущем. А даже если не оценит, то они сами по себе повлияют на ширину его кругозора и веру в себя.

    А над роликом действительно много работал. Кстати почти вся музыка там выпуска 1975-76 годов (кроме последней темы)

  3. очень за вас рад! статья вкусная 😉 эх, мне бы такое детство)) но с другой стороны, ведь именно недостаток внимания со стороны родителей явился одной из причин моего технического непоседства))) ведь дервую ” вело-жертву” начал мастерить еще в классе 6-0м. это был слегка мутировавший детский вел ” зайчик-3м” . уже смутно помню, что с ним делал))))))))) но он ездил …. чего-то отвлекся. …
    молодцы!! следуюжий шаг – детский “колумб”?.. а потом поголовная лигерадизация односельчан 😉 а потом вытекающее отсюда переименование Чмыревки в Лигерадовку!
    … что-то остапа понесло))))
    P.S. у нас в городе есть велоэнтузиаст, скоро про него постараюсь написать, он почти всё время делал только детские веломобили…

Коментарі закриті.