Усі мої подорожі починаються спонтанно. Ось прийшов як завжди втомлений з роботи і дай думаю поїду на відпочинок. Візьму прокатний трайк , палатку і подамся у Хмельницький – Камянець – Чернівці і через Тернопіль вернусь. Непоганий такий відпочинок на 4-5днів!  Виїхав у пятницю о 5.00 ранку. На сніданок зупинився за 60км. Все добре , середня 21км/год, дорога така собі але їхати хочеться.

Через десяток км зустрів велосипедиста з палаткою – ймовірність такої зустрічі мізерна але нам у одному напрямку тому познайомились з Олександром з Лозової ,Харківської обл. і разом поїхали розмовляючи. Він подорожує по памятках архітектури – приїхав поїздом до Тернополя і другорядними дорогами та грунтами по навігатору їде до Хмельницького фотографуючись біля фортець та старовинних будівель. А звідти поїздом до дому. Я ж не підтримую такий формат подорожей – мені потрібна спортивна складова (відстань) а дивитись люблю міста : невеликі коли проїзджаю а такі як Рівне, Львів спеціально поволі їжджу по вулицях розглядаючи усе навколо.

Кли заїхали у Староконстянтинів то завітали до замку князів Острозьських ,далі покупались на місцевому пляжі з чистою та теплою водою і Олександр рушив на Меджибіж а я на Хмельницьк.

Дорога ставала усе важчою тому що асфальт схожий на руїни , особливо на краю дороги , обочина розмита дощами, трафік ставав усе напружиніший а горби усе більші. З часом рівнин не стало узагалі – на гірку повзеш а у низ на тормозі тому що у трайка три коліі а мій ще й заднєкерований і різко не загальмуєш. Не дивлячись що я узяв усього 15 кг вантажу їхати ставало ну дуже важко.

У Хмельницькому я був 0 14.00 і почався дрібний дощ який перечекав на зупинці. Потім поїв піци і рушив далі але добрі люди порадили мені проїхати місто по “окружній” бо там нема машин які розбризкують воду з калюж і дорога нормальна. Проте ці люди не розуміють що зайві 15 км вгору-вниз це каторга для велосипедиста!  Лише о 17.00 я почав їхати у сторону Камянця.

Я зрозумів що потрібно більше відпочивати і кожні годину-півтори ставав пити чай або перекусити. Доїхав до річки Ушиця ,покупався поливаючись з обрізаної пляшки стоячи по коліно у багнюці, поправ речі і за декілька кілометрів у занедбаному саду розклав палатку.

Митись та перевдягатись дуже важливо – вода знімає втому, сон спокійніший да і самому приємніше. А от їсти не хотілось тільки ягоди і спати.

Виїхав я о 7.00 а потрапив у Камянець о 13.00 – це я проїхав 65км ! З такими темпами далі їхати не було сенсу і на цьому моя подорож скінчилась!

Виник план поїхати на автовокзал там помитись , перевдягнутись у новий одяг, здати усе зайве в камеру схову поїсти і їхати у місто поселитись у готель. Усе це я встиг до 15.00 і мав понад 6 годин щоби побачити саме місто.

Камянець-Подільський мені дуже сподобався – раджу усім відвідати! І якщо не купувати усе що перед очима а зайти трохи далі “за вугол ” то можна і не за дорого поїсти , попити кави та знайти щось на згадку.

Тепер щодо моєї невдачі. Ну не зміг ,що зробиш.

Перша проблема у техніці.Технічно усе добре лише у Хмельницькому коли хотів заскочити на бордюр то трохи зігнув довгого шатуна і одна нога працювала більше ніж інша. Але основна проблема що у трайка 3 колії і їхати по нашим дорогам не можливо. Потрібно маневрувати оминаючи прірви а зліва машини а зправа жахливе узбіччя. Коли тормозиш то заднє колесо йде юзом і перестає рулити а плавно тормозиш то не встигаєш скинути швидкість! Для трайка такої маси потрібні два передні тормози.Через це дуже втрачав енергіі, правда були відрізки з капремонтом то розганяєшся до 32 і заїзжаєш на половину горба але це було  два рази з напевно 50 підйомів!

Друга проблема у підготовці – починаючи з березня я кожного дня на роботі до пізна і лише по неділях катався з дружиною і меншою дочкою на звичайному велосипеді по15-20км з середньою швидкістю 11км/год. Лише за тиждень до поїздки почав на веломобілі їздити на роботу по 30км у день. Не дивно що я “здох”.

Третя проблема що у мене на сонці обгоріли руки та ноги і не дивлячись на медикаменти почувався я кепсько.

Ще проблема у рельєфі – не думав що там стільки горбів і вони такі затяжні та круті – 3-6% це дуже багато! Від такої поїздки виникає ненависть до велосипеда! До речі Коли сьогодні ранком сідав на автобус то  трайк розібрав але рама не влізла у багажник і я лишив іі у камері схову з думкою “на завжди” але повертатись назад на велосипеді не захотів!

І на останок у мого сина у понеділок випускний вечір – він закінчив 9 клас і іде учитись у ПТУ на зварювальника тому я мав відвідати (і зробив це) такий захід.

Моя рама трайка здається їде новою поштою до дому, а сьогодні я забув про погані спогади від подорожі , залишилось лише почуття пригод які пережив за ці дні тому починаю знову думати про дорогу!