Ця історія почалась з того, що приблизно рік тому я випадково по місцевому телебеченню побачив сюжет про незвичайне місце у Вінницькій області – урочище Княгиня, опис

Оскільки недалеко (в межах одного-двох ходових днів велотуриста) від цього урочища знаходяться інші визначні туристичні пам’ятки нашої області – заповідник Буша

а також Лядівський скельний монастир

то у мене визріла ідея велопоходу, який би охопив ці місця.

Я знав, що десь недалеко від Ямполя проживає велоконструктор Михайло Девдера (його сайт https://devderabikes.wordpress.com/). Так що нитка маршруту була готова:

http://www.gpsies.com/map.do?fileId=dkrppddtadgfemnk пройдений трек.

Мені і моїм друзям було цікаво глянути на вело-роботи Михайла. Також він нам пообіцяв, що організує екскурсію в музей відомого художника Віктора Наконечного, що знаходиться неподалік у Клембівці

Тут можна глянути більше фоток із нашого велопоходу.

А далі я розповім детальніше про зустріч із Михайлом і гостювання у нього.

Зустріч була запланована у другий день нашого велопоходу десь у обіденну пору, але, так як ділянка веломаршруту виявилась складнішою, ніж ми це собі уявляли,

то ми добрались у Качківку тільки підвечір і були дуже втомлені. Михайло виїхав нам на зустріч

Трішки відпочивши, ми вирішили їхати в музей В.Наконечного в Клембівку (30км).

У музеї було дуже цікаво, тільки на власні очі, побачивши роботи цієї видатної людини, ми змогли уявити, наскільки він був талановитим, працьовитим і різнобічним майстром

Окрім малювання різними техніками (в числі яких є і авторські унікальні), він займався виготовлення писанок, різбярством, виготовленням експозицій та іншими видами творчості.

Більше фоток із музею є у фотозвіті цього походу

Із музею ми виїхали вже близько 9 вечора (добре, що похід припав на найдовші у році дні). Однак лиш встигли ми добратись до краю Клембівки, як почалась гроза. Всупереч порадам, ми перечекали її під деревами і продовжили рух по грунтовій дорозі. На велосипедах було їхати неможливо. Болото налипало на колесах кілограмами.

До оселі Михайла ми добрались тільки після 11 вечора, а його мати тим часом нам приготувала смачну вечерю (із коров’ячим і козячим молоком), за що ми були їй дуже вдячні. Михайло виділив нам для ночівлі кімнату у своєму будинку, де наша група (4 чол) стомлена, промокла, але щаслива від вражень, швидко заснула.

Наступний ранок ми провели за приведенням велотехніки впорядок (після грози) і бесідами із Михайлом і його батьком (вони обидва працюють вчителями, говорили про стан сільскої школи і села в цілому, а також обидва полюбляють велоподорожі)

Оглянули велотехніку, створену Михайлом:

Трайк дуже зручний, мотор може штовхати його як вперед, так і назад. Так як місцевість дуже горбиста, вважаю, обладнати його мотор-колесом, було необхідністю.

Далі ми, попрощавшись із батьками Михайла і подякувавши їм за теплий прийом, взяли курс на Бушу, Михайло провів нас до Ямполя

Отже, південний захід Вінницької області багатий на цікаві місця і пам’ятки, Дністер і його притоки створюють надзвичайно гарні краєвиди, місцями як гірські. Ці фактори створюють привабливу вело-туристичну атмосферу для цього краю.

Для тих, хто хоче побувати за кордоном на своїй велотехніці, таку можливість створює близький кордон з Молдовою (із документів потрібен тільки закорд. паспорт)

Так що всім рекомендую відвідати цей чудовий край і, по-можливості, познайомитись із Михайлом.