Корпусний веломобіль. Відео.

Прийшла пора зробити огляд свого веломобіля. На момент написання статті я проїхав у корпусі близько 200 км і лише 15 з них з закритим верхом.

Перше що розчарувало то це грохот у салоні. Якщо чесно то я сподівався що у кабіні буде як у лімузині на автостраді але вийшло як у запорожці на гравійній дорозі. Проте це стосується дійсно гравійної дороги бо на новому асфальті тиша наче у автівці – але де ж ті дороги знайти?
Друга вада це вага – при початковій вазі 28 кг зараз маю 41! Їхати можна але вантаж брати не вийде. Проте вважаю це тимчасовою проблемою адже я понаварював металу з запасом щоби нічого не ламалось бо ремонтувати без руйнування корпусу не вийде і корпус ручної роботи місцями має товщину 50мм а це геть не потрібно.
третя проблема яку ще не вирішив це погана вентиляція бо за 15 км вилазиш мокрий до ниточки від поту а на відкритому трайку потіє лише спина – і це не важливо чи кабіна зі склом чи без. Як вихід можна їздити у шортах , майці і шарфу бо холодне повітря дме у лоба і може простудити шию.
Ще дратує що їдучи у корпусі почуваєш себе як у авто яке волочиться зі швидкістю 25 км/год. На відкритому трайку відчуваєш тілом вітер, бачиш під собою дорогу яка милькає і думаєш що мчиш а тут сидиш за склом крутиш з усіх сил педалі і ледь обганяєш попутного велосипеда…
Більше чогось поганого сказати не можу. Ще не попадав під дощ хоча його доведеться перечікувати стоячи на місці бо нема двірників. Також у холодну погоду при стоянці запотіває скло а при русі підкладав кульки з зімятої плівки під лобове скло щоби направити потік повітря і таким чином уникати запотівання. Ще коли вперше виїхав то закрив кабіну на глухо і було важко дихати бо отворів дуже мало тоді і підклав плівку.
А взагалі їздити прикольно – увага на мій транспорт шалена , без посмішки ніхто не дивиться. Вже змирився і їду не соромлячись хоча у центрі міста ним ще не був бо потрібно встановити повороти.
У відео старався усе показати тому коли щось не зрозуміло то питайте у коментарях.
Оновлено 14.10.17:
Пробував учора їхати в дощову погоду. Відразу скажу що справи кепські. Перші декілька кілометрів було усе чудово, через краплі на склі усеодно можна розгледіти дорогу потік повітря під склом не давав запотівати склу , дзекрало було сухе і огляд був нормальний. Проте з часом спітніле тіло почало значно підвищувати вологість і фонар кабіни став матовий, лише там де обдувалось було прозоре. Коли я зупинився миттю запотіло все! Протирати марно бо цього вистачає буквально на 2 секунди. Коли набираєш швидкість то картина кращає але при сповільненні знову абсолютно нічого не видно.
Сьогодні знову поїхав на роботу. Дув сильний зустрічно-боковий вітер і проблем з запотіванням не було, навпаки їхати дуже комфортно хоча і важкувато.( Слід враховувати що зараз я мало їжджу тому і важкувато. Минулої неділі їздив у гості 50км туди і 50 назад на відкритому трайку а так лише вчора десять і сьогодні 14.) Коли доїхав до пагорба що за 5км від дому і швидкість впала то почались учорашні проблеми. Далі по рівнині все добре і повернувши на Нетішин вітер став попутно-боковим знову їхав “по приборах”, навіть розігнавшись картина мало змінилась.
Отже висновки. Така конструкція не годиться, а якщо і годиться то потребує чогось дуже заскладного типу спеціальна вентиляція або елекрообдув чи інше

Натомість усетаки і мені доведеться звернутись до досвіду європейців і закрити вхід в кабіну люком який лишає лице відкритим а від дощу зробити прозоре забрало як у мотоциклетному шоломі

Чесно кажучи я і відразу хотів робити конструкцію з люком та забралом але мій знайомий рекламщик привіз для своїх потреб прозорий ПВХ і я не утримався від спокуси зробити легким рухом собі засклення кабіни , тим більше що такі видуті прозорі ковпаки я бачив на європейських веломобілях!
Уявляю як вони мучаться під запотівшим ковпаком викинувши декілька кілоєвро за таке лихо! Мій ковпак за 140 гривень можливо десь і знадобиться але його ще не викидаю , теж трохи помучаюсь.
Коли сьогодні їхав то закинув за сидіння сумку з одягом і замітив що у кабіні стало тихіше. Воно якби і не було так вже голосно бо я завжди проблеми перебільшую але дуже чути удари задньої вилки на ямах, чути як передачі перемикаю, чути удари гравію по корпусі, да і взагалі їзда по гравію це стійкий грохот але це все ще не так як у кабіні ЮМЗ чи МТЗ або ГАЗ-53 на яких я їздив студентом. Всетаки корпус краще зробити з іще мякших матеріалів ніж твердий пінопласт.
Експеременти продовжую з метою покращення конструкції!

02.11.2017

Не можу не поділитись новими враженнями.

Минулої неділі йшов дощ та дув досить сильний вітер . Мені ж дуже хотілось поексперементувати зі склом щоби воно не запотівало. Я приклеїв скотчем корки від пляшок щоби утворилась щілина спереду да ззаду і поїхав у сторону Острога.

Мені досить нормально було видно через скло яке зовні було у краплях від дощу але з середини не запотівше , проте з часом запотівати почало сильніше і я змушений був повернути до дому. Проїхав я 25км але дороги майже не бачив. Дома я приклеїв пляшички десь 50мм висотою так що через щілину повністю бачив куди їду. (На фото вона одна але було дві )

Така доробка виявилась досить вдалою і я поїхав по геть розбитій дорозі у сторону Шепетівки що за 25 км від мене. Це перша моя поїздка на закритому веломобілі яка принесла мені справжнє задоволення!

Перед поїздкою мої сусіди випроводжали своїх гостей закутані у зимовий одяг а я вихожу з будинку у шортах та легкому светрі , виводжу з гаража це чудо , залажу і їду  за 25 км від дому!

Уявіть собі на вулиці +2*С , пориви вітру до 10м/с , іде дощ а ти їдеш на велосипеді разом з автомобілями які обдають тебе грязюкою а ти чистий і сухий! Лише легенький вітерець дме в лоба а на лице летять розбиті краплини дощу!

Як я вже  писав цей веломобіль не відчуває боковий вітер і вихрі від фур але зустрічний вітер відчуває добре. Проте я собі зробив висновок що спорт, він легким не буває тому якщо ти спітнів та стомився то це нормально. А для мене веломобіль став як наркотик – хочеться їхати хоч куди небудь , хоч коли небудь!

Оглядовість спереду дуже добра, вітер через щілину добре охолоджує але я не застудився ,коли хочеш щось побачити збоку то тернув рукою скло і побачив але біля дзеркала потрібно зробити отвір бо автівки з ближнім світлом видно а хто без світла то не бачиш. Я стараюсь бути не вредним але у ту поїздку я сигналив усім велосипедистам і сміявся мопедистам бо вони з мене завжди незрозуміло чому сміються а цього разу я сміявся з кабіни велосипеда.

Закриті веломобілі будуть цікаві не лише спортсменам та мандрівникам а і усім хто дбає про свій вигляд та своє здоровя. Уявіть скільки усяких Е-шок виходить з потом! Скільки ми їмо та вдихаємо гадості а від таких навантажень усе зайве тече з тебе рікою! Я по собі бачу що якщо щодня їздити по 30-40 км то за тиждень спітнілий одяг можна одягати двічі а то й тричі і він не має запаху але правда душ потрібен щодня. Це я пишу для тих хто не любить “потный , грязный ” і т.д. А подивіться на співаків на сцені які віддаються повністю – вони і то мокрі!

Сьогодні мене дратує суматоха навколо “екологічних електромобілів” – єрунда то все! щоб отримати з розетки 1кВт електрики потрібно спалити приблизно 3 а то і більше кВт вугілля , газу чи мазуту! А у 800 тисячах вартості того електромобіля ще тисячі кіловатт , тонни відходів шкідливого виробництва та інше. Інша справа веломобіль – 30 кг і дуже мало шкоди при виробництві.

Я вже довів собі що їздити на трайку по будь-якому місту можна наче на авто – з такою ж швидкістю але паркуватись та їхати під знаки куди зручніше. Тако ж довів що їхати удень поза містом можна і у погану погоду. Лишається удосконалити , довести до товарного вигляду і до людей!

Зустрічайте незабаром в усіх містах України!

 

 

8 коментарів до "Корпусний веломобіль. Відео."

  1. Дуже компактна та маневрена конструкція.Радіус розвороту вражає (приблизно 2 .5 метри?).Мій лігерад ледве на 3 м розвертається.Цікавить поведінка на великій швидкості (40-50 км\год) немає рисканья?

  2. Радіус 2.2 м. На швидкості більше 20 км/год підіймаю ричаги вгору і змінюється плече з 10см до 2см тому керування впевнене. Проте я ще більше 45км/год не їхав ніколи а по поганій дорозі більше 35 також не розганяю.

  3. Дуже дякую за відео! Прямо ностальгія взяла, поки текст не почитав…
    Схоже, що всі проходять одні і ті ж помилки. Але я не переніс зі старого сайту свій звіт про перші поїздки на «Дракон-1». Були ті ж проблеми: вага за 40 кг, запотівання скла, гуркіт як в барабані, і мізерна швидкість.
    Після нього був «Дракон-2» вагою 35кг, але також з невірною компоновкою. І тільки через 6 років – «Скотчмобіль», який дійсно кращий з корпусом, ніж голий трайк, на основі якого він зроблений. Перші два не проїхали і 200 км в сумі, але коштували мені кругленьку суму и безліч годин роботи. А останній був зроблений з брухту і коштував дуже дешево, та вже проїхав майже 5000 км. Головиний висновок – брати приклад з європейців.

    Для вентиляції зробіть отвір в передній частині корпусу. Без провітрювання навіть взимку не можна їздити.

  4. Трохи не згоден з отвором у передній частині тому що тоді поток повітря бере початок з ніг обдуває спітніле пузо і доходить до органів нюху… Я ж хочу направити свіже повітря (яке береться з висоти 80см а не 20 см від дороги) на лобове скло , лице а потім нехай йде до ніг. Розумію що у європейців голова за межами корпусу але у нас немає велодоріжок а їздимо по дорогах тому пінопластовий корпус краще захищатиме голову та тіло да і перегріватись не буде – я у цьому переконався.
    Робити собі ідола і думати що він найкращий це вірно і не цікаво, тим більше що ніхто з нас толком не їхав у їхніх корпусах!
    Нехочу я з них брати приклад і все! У нас кажуть своя рубашка ближче до тіла.

  5. Я все таки вважаю що Олексій частково має рацію- його конструкція більш стабільна на великій (50-60 км\год) швидкості і за рахкнок повної підвіски забезпечується стабільність на нерівній дорозі. В той же час є деякі обмеження в вузьких місцях, але все це є результатом компромісу, тут або стабільність або маневреність.Я чому питав про стабільність на високій швидкості- використання задньої вилки для керування мало того що дещо незвично але приводить до невпевненості керування на швидкості, а тут іще й передній привід ще й на одне колесо. І все таки конструкція відносно стабільна пробіг вже великий , так що хвало конструктору.

  6. Швидкості понад 45 км/год дуже рідко зустрічаються у житті велосипедиста. По хорошій дорозі я їхав 45 і ніяких рискань чи невпевненого керування не спостерігається. Їхати швидше страшно по причині що гальма слабенькі і будь-яка перешкода чи то дитина чи то тварина на дорозі не кажучи вже про автівку може стати дужу великою проблемою. На поганій дорозі їхати швидше 35 страшно по причині що підвіска усіх трьох коліс це звичайні пружини і вони мають властивісь розгойдувати трайк так само я і авто у якого не працюють стійки та амортизатори!
    Заднє кероване колесо чутливе при опущених ричагах керування а при піднятих колесо повертається усього на декілька градусів при повному повертанню ричагів керування – цього достатньо для маневрів на прямій дорозі але не достатньо щоби перекинутись.
    Одне переднє приводне колесо абсолютно ніяк не відчувається. Якщо будь-кого посадити на трайк уночі він ніколи не зрозуміє яке колесо приводне . По мокрій траві , по піску трайк іде не гірше інших.
    Проблема у тому що конструкція моїх трайків настільки проста і примітивна що люди не вірять у те що вони їдуть! Усі хто робив спроби розібратись у принципі роботи говорили одне і теж – зробити привід на друге колесо , добавити ще одного шатуна, зробити передні колеса керуючі та інше.

  7. Розвивати 50 і їхати 50 це різні речі. Можна на декілька секунд зконцентрувати увагу на дорозі, вхопити сильніше важелі керування і вгледіти одним оком максимальні покази спідометра але розслаблено їхати не вийде бо невелика яма , фура яка мчить або просто сильний порив вітру миттєво вводять у паніку!
    Хоча як кого.
    А якщо максимальну швидкість використовувати як характеристику апарату (з точки зору аеродинаміки) то цей мій веломобіль ну геть не обтічний. Але з хорошого зазначу що бокового вітру він не боїться і фури “не втягують” на дорогу.

Залишити відповідь