Корпусний веломобіль. Відео.

Прийшла пора зробити огляд свого веломобіля. На момент написання статті я проїхав у корпусі близько 200 км і лише 15 з них з закритим верхом.

Перше що розчарувало то це грохот у салоні. Якщо чесно то я сподівався що у кабіні буде як у лімузині на автостраді але вийшло як у запорожці на гравійній дорозі. Проте це стосується дійсно гравійної дороги бо на новому асфальті тиша наче у автівці – але де ж ті дороги знайти?
Друга вада це вага – при початковій вазі 28 кг зараз маю 41! Їхати можна але вантаж брати не вийде. Проте вважаю це тимчасовою проблемою адже я понаварював металу з запасом щоби нічого не ламалось бо ремонтувати без руйнування корпусу не вийде і корпус ручної роботи місцями має товщину 50мм а це геть не потрібно.
третя проблема яку ще не вирішив це погана вентиляція бо за 15 км вилазиш мокрий до ниточки від поту а на відкритому трайку потіє лише спина – і це не важливо чи кабіна зі склом чи без. Як вихід можна їздити у шортах , майці і шарфу бо холодне повітря дме у лоба і може простудити шию.
Ще дратує що їдучи у корпусі почуваєш себе як у авто яке волочиться зі швидкістю 25 км/год. На відкритому трайку відчуваєш тілом вітер, бачиш під собою дорогу яка милькає і думаєш що мчиш а тут сидиш за склом крутиш з усіх сил педалі і ледь обганяєш попутного велосипеда…
Більше чогось поганого сказати не можу. Ще не попадав під дощ хоча його доведеться перечікувати стоячи на місці бо нема двірників. Також у холодну погоду при стоянці запотіває скло а при русі підкладав кульки з зімятої плівки під лобове скло щоби направити потік повітря і таким чином уникати запотівання. Ще коли вперше виїхав то закрив кабіну на глухо і було важко дихати бо отворів дуже мало тоді і підклав плівку.
А взагалі їздити прикольно – увага на мій транспорт шалена , без посмішки ніхто не дивиться. Вже змирився і їду не соромлячись хоча у центрі міста ним ще не був бо потрібно встановити повороти.
У відео старався усе показати тому коли щось не зрозуміло то питайте у коментарях.
Оновлено 14.10.17:
Пробував учора їхати в дощову погоду. Відразу скажу що справи кепські. Перші декілька кілометрів було усе чудово, через краплі на склі усеодно можна розгледіти дорогу потік повітря під склом не давав запотівати склу , дзекрало було сухе і огляд був нормальний. Проте з часом спітніле тіло почало значно підвищувати вологість і фонар кабіни став матовий, лише там де обдувалось було прозоре. Коли я зупинився миттю запотіло все! Протирати марно бо цього вистачає буквально на 2 секунди. Коли набираєш швидкість то картина кращає але при сповільненні знову абсолютно нічого не видно.
Сьогодні знову поїхав на роботу. Дув сильний зустрічно-боковий вітер і проблем з запотіванням не було, навпаки їхати дуже комфортно хоча і важкувато.( Слід враховувати що зараз я мало їжджу тому і важкувато. Минулої неділі їздив у гості 50км туди і 50 назад на відкритому трайку а так лише вчора десять і сьогодні 14.) Коли доїхав до пагорба що за 5км від дому і швидкість впала то почались учорашні проблеми. Далі по рівнині все добре і повернувши на Нетішин вітер став попутно-боковим знову їхав “по приборах”, навіть розігнавшись картина мало змінилась.
Отже висновки. Така конструкція не годиться, а якщо і годиться то потребує чогось дуже заскладного типу спеціальна вентиляція або елекрообдув чи інше

Натомість усетаки і мені доведеться звернутись до досвіду європейців і закрити вхід в кабіну люком який лишає лице відкритим а від дощу зробити прозоре забрало як у мотоциклетному шоломі

Чесно кажучи я і відразу хотів робити конструкцію з люком та забралом але мій знайомий рекламщик привіз для своїх потреб прозорий ПВХ і я не утримався від спокуси зробити легким рухом собі засклення кабіни , тим більше що такі видуті прозорі ковпаки я бачив на європейських веломобілях!
Уявляю як вони мучаться під запотівшим ковпаком викинувши декілька кілоєвро за таке лихо! Мій ковпак за 140 гривень можливо десь і знадобиться але його ще не викидаю , теж трохи помучаюсь.
Коли сьогодні їхав то закинув за сидіння сумку з одягом і замітив що у кабіні стало тихіше. Воно якби і не було так вже голосно бо я завжди проблеми перебільшую але дуже чути удари задньої вилки на ямах, чути як передачі перемикаю, чути удари гравію по корпусі, да і взагалі їзда по гравію це стійкий грохот але це все ще не так як у кабіні ЮМЗ чи МТЗ або ГАЗ-53 на яких я їздив студентом. Всетаки корпус краще зробити з іще мякших матеріалів ніж твердий пінопласт.
Експеременти продовжую з метою покращення конструкції!

6 коментарів до "Корпусний веломобіль. Відео."

  1. Дуже компактна та маневрена конструкція.Радіус розвороту вражає (приблизно 2 .5 метри?).Мій лігерад ледве на 3 м розвертається.Цікавить поведінка на великій швидкості (40-50 км\год) немає рисканья?

  2. Радіус 2.2 м. На швидкості більше 20 км/год підіймаю ричаги вгору і змінюється плече з 10см до 2см тому керування впевнене. Проте я ще більше 45км/год не їхав ніколи а по поганій дорозі більше 35 також не розганяю.

  3. Дуже дякую за відео! Прямо ностальгія взяла, поки текст не почитав…
    Схоже, що всі проходять одні і ті ж помилки. Але я не переніс зі старого сайту свій звіт про перші поїздки на «Дракон-1». Були ті ж проблеми: вага за 40 кг, запотівання скла, гуркіт як в барабані, і мізерна швидкість.
    Після нього був «Дракон-2» вагою 35кг, але також з невірною компоновкою. І тільки через 6 років – «Скотчмобіль», який дійсно кращий з корпусом, ніж голий трайк, на основі якого він зроблений. Перші два не проїхали і 200 км в сумі, але коштували мені кругленьку суму и безліч годин роботи. А останній був зроблений з брухту і коштував дуже дешево, та вже проїхав майже 5000 км. Головиний висновок – брати приклад з європейців.

    Для вентиляції зробіть отвір в передній частині корпусу. Без провітрювання навіть взимку не можна їздити.

  4. Трохи не згоден з отвором у передній частині тому що тоді поток повітря бере початок з ніг обдуває спітніле пузо і доходить до органів нюху… Я ж хочу направити свіже повітря (яке береться з висоти 80см а не 20 см від дороги) на лобове скло , лице а потім нехай йде до ніг. Розумію що у європейців голова за межами корпусу але у нас немає велодоріжок а їздимо по дорогах тому пінопластовий корпус краще захищатиме голову та тіло да і перегріватись не буде – я у цьому переконався.
    Робити собі ідола і думати що він найкращий це вірно і не цікаво, тим більше що ніхто з нас толком не їхав у їхніх корпусах!
    Нехочу я з них брати приклад і все! У нас кажуть своя рубашка ближче до тіла.

  5. Я все таки вважаю що Олексій частково має рацію- його конструкція більш стабільна на великій (50-60 км\год) швидкості і за рахкнок повної підвіски забезпечується стабільність на нерівній дорозі. В той же час є деякі обмеження в вузьких місцях, але все це є результатом компромісу, тут або стабільність або маневреність.Я чому питав про стабільність на високій швидкості- використання задньої вилки для керування мало того що дещо незвично але приводить до невпевненості керування на швидкості, а тут іще й передній привід ще й на одне колесо. І все таки конструкція відносно стабільна пробіг вже великий , так що хвало конструктору.

  6. Швидкості понад 45 км/год дуже рідко зустрічаються у житті велосипедиста. По хорошій дорозі я їхав 45 і ніяких рискань чи невпевненого керування не спостерігається. Їхати швидше страшно по причині що гальма слабенькі і будь-яка перешкода чи то дитина чи то тварина на дорозі не кажучи вже про автівку може стати дужу великою проблемою. На поганій дорозі їхати швидше 35 страшно по причині що підвіска усіх трьох коліс це звичайні пружини і вони мають властивісь розгойдувати трайк так само я і авто у якого не працюють стійки та амортизатори!
    Заднє кероване колесо чутливе при опущених ричагах керування а при піднятих колесо повертається усього на декілька градусів при повному повертанню ричагів керування – цього достатньо для маневрів на прямій дорозі але не достатньо щоби перекинутись.
    Одне переднє приводне колесо абсолютно ніяк не відчувається. Якщо будь-кого посадити на трайк уночі він ніколи не зрозуміє яке колесо приводне . По мокрій траві , по піску трайк іде не гірше інших.
    Проблема у тому що конструкція моїх трайків настільки проста і примітивна що люди не вірять у те що вони їдуть! Усі хто робив спроби розібратись у принципі роботи говорили одне і теж – зробити привід на друге колесо , добавити ще одного шатуна, зробити передні колеса керуючі та інше.

Залишити відповідь