Корпусний веломобіль

 

Усім привіт! Можливо ще зарано але пишу статтю одночасно з роботою у майстерні. Враховуючи досить холодне дощове літо та те що осінь не за горами вирішив розпочати роботу по корпусному веломобілю.  Перші плани були використати раму як на прокатному веломобілі але її вага та форми не дуже радують , особливо те що у самому широкому місці – плечах водія рама звужується і робити корпус незручно тому ця модель буде лише відкрита.  В результаті лишився мій перший веломобіль з меблевих труб. Його вага менше 28 кг , особисто я на ньому проїхав більше 600 км з метою “убити” плюс дітвора певно стільки ж з тією ж метою але в результаті вбили лише задню покришку та задню (передню від велосипеда) вилку. Ще вбили сидіння бо лінь було закріпити вчасно але воно ціле і підлягає ремонту.

Технологію виготовлення корпусу я ще остаточно не придумав бо важко працювати в умі з невідомими матеріалами але практична робота покаже що до чого. Отже я зняв з апарата сидіння бо потрібно переробити кріплення з сидячого положення у напівлежаче . Зняв важелі керування бо вони “люфтять” та брязкають. Зняв шатуни з педалями і розпочалась робота . В середину рами напхав залишки пінопласту та інших матеріалів ( в процесі цієї роботи дуже хотілось назвати свій витвір сміття-мобіль, але утримався бо відомо що як ви яхту назвете, так вона і попливе а я сподіваюсь на добрий результат). Пінопласт клеїв монтажною піною , формуючи профіль. Далі в роботу пішла тертка для дерунів та ручна пилка по дереву.  В процесі знову підпінював та шліфував і щось зліпив.Фото1428 Фото1429 Фото1430 Фото1433

Що далі. Дно буде з полоси вспіненого ПВХ 3мм яке використовують у рекламі. Його не сильно видно але можна буде фарбувати. Кріпитиму до поперечних труб шурупами а вздовж закріплю дві вигнуті алюмінієві профільні труби до яких кріпитиметься дно з ПВХ та обшивка корпусу.

Коли доведу форму корпусу з пінопласту до потрібної то обтягну його тканиною – типу як дешеві чохли на сідушки. Можливо тканину буду прошивати а можливо зкріплю канцелярським степлером швами на зовні. Коли пінопласт обтягну тканиною то буду монтажною піною клеїти до неї та до труб полоски екструдованого пінопласту товщиною 3-5мм (підкладка під ламінат)  Полоски наклеювати буду у декілька шарів з перекриттям щоби після висихання утворилась скаралупа 15-20мм товщиною. І вже поверх неї буду піною та шліфуванням формувати чистову поверхню.

Меблеву плівку нарізатиму кусками , можливо трохи деформую феном і клеїтиму на чистову повехню піною. Наскільки це у мене вийде поки не знаю але у результаті той пінопласт що зараз на фото видовбу через дно і має лишитись сендвіч де зовні меблева плівка в середині тканина а між ними пінопласт з піною.

Розумію що це важко уявити але має утворитись корпус приємний на дотик з середини, гарний з зовні, досить тихий , досить міцний та досить легкий який не прогрівається сонцем. Вхід має бути відкритим , спробую лише вітрове скло але можна і ковпак видути та затонувати.

Відразу скажу що на даному етапі геть не думаю про аеродинаміку та красу – головне перевірити можливість реалізації такого задуму.

Справи ідуть далі але з пригодами. Я завжди роблю щось швидко з метою потім переробити. Так і цього разу хотів бігом зформувати корпус з пінопласту а потім доварити кріплення для крісла та рулів. Раніше мені варив брат а цього разу вирішив спробувати сам бо багато років маю інверторну зварку але прошу людей зварити. Я так захопився що не побачив як загорілася піна у задній частині , води як завжди не було а лісапет горів як порох у гаражі де куча паперу, використаної стрейч-плівки та машина дров…

Спроби збити полумя не вдались тому виштовхав на вулицю , розбив те що ліпив та відкинув полумя на бік. Потім вже накрив радном.

Техніка безпеки насамперед!

Але немає худа без добра. Я доварив кріплення , приміряв сидіння та приварив трубу на яку ставати ногами при посадкі та заодно кріплення щоби вкінці-кінців зробити нормальне регулювання сидіння. Далі запхав вцілілі деталі назад та знову зформував задню частину. Під вечір взявся ліпити . Підкладку під ламінат 5мм пробував ліпити полосами по 5-10см та кусками 3*5…7см. Робота ще та – довга та нудна але справу потрібно довести до кінця і в процесі знаходив вихід як полегшити та пристосуватись.

ось деякі фото.

Фото1434 Фото1438 Фото1436 Фото1444 Фото1445 Фото1446 Фото1439

Фото1448 Фото1447

Фото1455 Фото1454 Фото1453 Фото1456

Фото1457 Фото1458 Фото1459 Фото1460

Учора ввечері вийняв білий пінопласт і зміг оцінити корпус. Ну що я скажу. Дуже вдала така технологія. Можете мене привітати що не марно я витратив стільки часу. Тепер про те що не так. Меблева плівка не підходить , я її просто зпоганив. Вона міцна , добре клеїться піною але у мене не получилось задумане. Я планував приклеїти полотно знизу і далі розігріваючи феном поступово обтягувати корпус плівкою адже розігріта вона наче резинова. Проте на відео які я бачив її розігрівають лампами сумарною потужністю десь 30 кВт а побутовим технічним феном просто не встигаеш це робити а коли грієш на корпусі то сірий пінопласт та піна корпусу деформуються від такої температури тому ідея не зпрацювала. Натомість дуже добре корпус обклеюється кусками рекламного оракалу. Зпочатку можна повністю обклеїти відходами (я брав непотрібні плакати на самоклейкій основі у рекламщиків) або скотчом, а потім обклеїти смужками потрібного кольору. Рекламний оракал не боїться сонця , добре клеїться до поверхні , міцний та тягнеся і відносно дешевий. Якщо гарно зашліфувати корпус з пінопласту то поверхня буде рівною.

Також я невірно зробив висоту корпусу над колінами і в результаті сідати дуже зручно але дороги не видно і орієнтуватись буду по зорях… Жарт , просто положення крісла доведеться зробити більш сидячим.  А взагалі корпус бомба! З середини мякий та пухнастий але міцний та легкий! Дуже приємно сидіти в середині , хоча він ще не  дороблений.  Хто хоче собі – дуже навіть рекомендую , у мене пішло 3 балони піни по 110грн, 12 листків пінопласту 5мм по 12 грн/шт залишки тканини та кусок вспіненого пвх3мм розміром 40см*190см. Також оракалу портібно десь 5м2 і скотч.

Дуже сьгодні хочу доробити щоби виїхати а далі буде відео.

5 відгуків на Корпусний веломобіль

  1. можливо це трохи зарано , але пінопласт добре розчиняється ацетоном ,а от монтажна піна мабуть ні. Обшивка зсередини тканиною з звукоізолюючою прокладкою це просто геніально , тому що у всіх виробників виходить якась торохтлива коробка .

  2. В принципі тканина не повинна наскрізь просочитись піною щоби приклеїти білий пінопласт, тому ацетон можливо і непотрібен хіба що таким чином можна зробити клей-мастику, можливо це і знодобиться , дякую що нагадали.
    Поки що рано говорити чи моя коробка не буде торохкотлива…

  3. Сергію – Ти молодець! Геніальна ідея! Бажаю успіху в роботі! Дуже сподіваюсь, що у “скотчмобіля” (як корпусного транспортного засібу) з’явиться альтернатива у вигляді твого “пеномобіля”.

  4. Дуже радий вашому ентузіазму! Така форма корпусу навряд суттєво покращить аеродинаміку, але у вас буде досвід їзди у корпусі,і ви отримаєте бачення того, як розвивати проет далі. Тож щиро бажаю успіхів!

  5. Добавив фото.
    Дякую за коментарі
    Я теж сподіваюсь що ця “альтернатива” поїде і їхати у ній буде не соромно.
    Олексію , в принципі аеродинаміка тут явно не світить бо головне мені це захист від дощу та перевірка технології. Я зробив висновок що швидкість насамперед залежить від фізичної підготовки а вага, аеродинаміка, компоненти та інше це для перегонів а не побуту. Якщо корпус вийде і буду давати людям посидіти та проїхатись то щоби зацікавити сторонню людину важлива зручна посадка у середині а швидкісні характеристики будуть цікавити аж в останню чергу.
    Можливо колись , як не втрачу ентузіазму , то зроблю апарат на якому буду “літати” по нашим дорогам але це буде не рекордний а просто спортивний.

Напишіть відгук