Вітаю колеги.
Хочу поділитися своїми емоціями та думками. Десь років сім тому я випадково почув про веломобіль , тема дуже зацікавила я навіть зробив деякі зарисовки своєї конструкції та далі думок справа не пішла. Хоча постійно читав усі статті та новини сайту. Чотири роки тому я навіть купив колесо та декілька запчастин майбутнього веломобіля а рік тому придбав дві меблеві труби , зігнув їх та купив ще колесо. І ось раз на тиждень я розкладав усе це біля дивану та сидячи між трубами уявляв конструкцію.
Цей металобрухт у будинку остаточно усім набрид тому я поніс його в гараж до брата і за день зварили веломобіль. Просто так на око без креслень , розрахунків без досвіду але він поїхав. Чесно кажучи я у житті жодного разу не бачив веломобіль і уяви не маю як він їде але відчуття не можна описати – це потрібно спробувати. Великим недоліком мого витвору є хромовані труби які надають схожість до інвалідної коляски тому емоції односельців які бачили його вперше були дуже суперечливі. Да і взагалі я почав згадувати деякі статті що читав на сайті про насмішки перехожих , про собак які гарчать біля вуха, про мопеди які димлять і т.д. Проте справжнім негативом я вважаю те що вже двічі губив телефон з кармана штанів та великих ситих корів що женуть на пасовище дорогами села.
Тепер про сам веломобіль . Я не став вигадувати велосипед але і копіювати чийсь витвір не хотів. Ще коли вперше пробував уявити свою конструкцію то дійшов висновку що він повинен мати заднє кероване колесо . Мене попереджали про проблеми заднього керма і навіть у інтернеті я знайшов лише два заднє керовані апарати один з яких має досить просту систему стабілізації від переднього маятника а другий рульовий механізм не описується але судячи з дипломованості автора та великої кількості ричагів він більше нагадує механізм шатла ніж велосипеда. Мені ж потрібно було заднє кероване колесо тому що тоді компоновка веломобіля значно простіша та зручніша. Проблеми керування на швидкості я вирішив завдяки шкільній геометрії – я зробив ричаги змінної довжини , тобто на малій швидкості плече 80 мм і при повороті керма колесо повертається на 40* а на великій швидкості або прямій дорозі плече 20мм і при тих самих поворотах керма колесо повертається на 10*. Я пробував розганятися до 40 км/год і нічого – їдеш як завжди. Від кожного керма іде окрема тяга до колеса і одного разу я зламав тягу , відкрутив її та спокійно доїхав керуючи однією рукою. Таке керування схоже як у фірмових веломобілів і досить зручне – не заважає при посадці , не виходить за габарит.
Привід довелось робити на переднє колесо. Мені ніколи не подобався довгий цеп , віджимні ролики тому зробив так як зробив. На перший погляд тут усе нестандартне але це не так. Такі хитрі педалі зробив зі звичайного картриджа та комплекту шатунів. Зірочки акуратно зрізав з правого шатуна та приварив до них звичайну гайку на М-22. Правий шатун 170мм розрізав навпіл та доточив до 340мм на лівому шатуні перерізав різьбу на М-16/шаг1.5. До корпусів картриджа приварив половинки труби 20*40 мм довжиною 110мм вставив на шпильках дерев’яні брусочки і вийшла така собі педаль. Шатуни обов’язково необхідно підсилити прутом бо зігнуться на першому горбі.
Усе решту зрозуміло з фото. Токарних робіт тут на 350 грн + матеріал.
Можливо комусь не сподобається одне бокове приводне колесо – повірте , це ніяк не впливає на рух. По сухій дорозі ви не зрозумієте яке колесо ведуче. По снігу не їздив.
У апараті використано 5 підшипників 203 та один 902. Осі 17мм адаптовані під звичайне колесо зі стальною втулкою беремо колесо , викидаємо нутрощі , вибиваємо одну чашку , надіваємо на вісь , гайка на М-12 і колесо стоїть. Заднє колесо звичайне.
