Вчора здійснив чергову побутову поїздку на «Колумбі»
Враховуючи те, що погода не по-зимовому тепла і, більш менш суха останні два дні, я вирішив поїхати до Чигирина ґрунтовими шляхами, адже поворот на альтернативну дорогу виглядав досить непогано і вабив скороченням шляху на цілих 9 км.
Перша частина дороги була більш-менш, хоча лігерад котився набагато гірше, ніж по повністю сухій дорозі. Наближаючись до Тясьмину мені доводилось долати все більші перешкоди у вигляді грязюки консистенції пластиліну. Вона не липла на колеса, але створювала великий опір коченню.
Сама річка була надзвичайного насиченого синього кольору.
Взагалі стан дороги був неоднорідним. Іноді я їхав зі швидкістю 16-17 км\год, а іноді – всього 8-9. На одному з відрізків шляху побачив дерево зі слідами роботи бобрів. Вирішив сфотографувати, тож підійшов ближче.
Дерево було згризене майже до падіння. Там вже пішла тріщина, думаю, що вона і змусила бобра зупинити свою роботу.
Мабуть він ще не вирішив, що валити дерево пора, але все підготував для цього. Таке дерево поблизу було не одне. Деякі дерева вже були повалені у воду. А в більшості з них не було кори знизу. Я раніше думав, що це люди знімають кору, щоб потім валити ці дерева на дрова. Але зараз починаю вірити, що це робота бобрів. Нажаль, самих бобрів я не побачив.
Далі дорога стала ще гіршою. В деяких місцях мені доводилось пройти пішки, оминаючи рідку грязюку і калюжі.
Але, на мій подив, багато таких калюж я міг проїхати своїм ходом, звісно, ризикуючи впасти в болото, проте у випадку успішного проїзду мої ноги залишались сухими 😉 В цій поїздці я жодного разу не замочив ноги, так що можна вважати це успіхом.
Проте в підсумку ніякого виграшу в часі від скороченого шляху я не отримав. Навпаки він зайняв набагато більше часу, ніж асфальтна дорога.
Завершивши свої справи в Чигирині я вагався, чи повертатись мені тим самим шляхом, чи їхати по асфальту. Не можу точно сказати, чому саме але я вирішив їхати ґрунтами. Можливо через те, що скоро випаде сніг і я не зможу більше тут їздити. На зворотньому шляху вже стало чітко ясно, що така ґрунтовка забирає надто багато сили, але вибір вже був зроблений, і часу до темна вистачало. Кудись поділись всі дикі звірі, яких тут було повно навесні. Я давно вже не зустрічав ні зайців ні лисиць ні куріпок. Але тиждень назад бачив на річці білого лебедя.
Біля Суботова я натрапив на сліди комбайна, який проїхав тією ж дорогою, що і я. По його слідам я зміг впевнено подолати наступну перешкоду.
На останні підйоми їхав дуже повільно, бо м’яка дорога висмоктала всі сили, та й завантажив я додаткових 25 кг поклажі в баули. Всього проїхав 46 км, близько 40-ка з них по ґрунтам.
Краса, хоч останнім часом я лігерадом їзжу мало, та обожнюю подібні поїздки через села та польові стежки. Гадаю аби не зайвий чималий вантаж, то поїздка б принесла тільки насолоду)
А що у вас за модель покришок Maxis, як враження від неї?