В неділю здійснив поїздку на 110 км по смолу. Зранку було холодно (+2), але дуже красиво. Туман стелився низинами, особливо долиною річки Тясьмин. А вдень температура піднялась до +20 і я дуже чітко помітив, на скільки це впливає на легкість руху. Звісно, можливо це суб’єктивні відчуття, але по дорозі в Черкаси я ледве тримав 18-19 км\год, а по дорозі назад, не зважаючи на додаткові 12 кг вантажу, міг тримати 23-24 км\год…
Також продовжую вдосконалювати техніку доводки зовнішнього вигляду серійних виробів. Нажаль, щоб все було ідеально доводиться витрачати занадто багато сил і часу. Але, результатом я задоволений, тому, можливо, додам нову опцію “ексклюзив” для серійних рам. Це буде дорожче, але за це я зможу ретельно усунути кожну ямку або інший недолік на поверхні.
Для найкращого результату доводиться відмовитись від порошкового фарбування, бо буває, що шпаклівка не витримує температури під час запікання порошку і плавні шви втрачають свій вигляд, до того ж години роботи над ними стать марними.
Красиві фото. Відчуття дивуючись на цю красу, мабуть, були набагато яскравішими. За це сам полюбляю вело.
З превеликими задоволенням переглядаю звіти спільноти 🙂
Щодо фарбування, то з власного досвіду, краще надійність. По місту доволі часто катаюсь, то на сам перед більш цікавить стійкість шару фарби. Багато паркувань: одягти ланцюг, зняти. На тому тижні замком подряпини на рамі зробив, доси неприємні спогади.
Може щось не так зрозумів, та хотів би сказати, що екслюзив у вас класний вийшов, та для повсякденного його треба ретельно доглядати 🙁
Дуже гарно, теж люблю вело за те що дарує такі чудові моменти.
Видно що багато докладаєте зусиль, для гарних швів, й підримую щодо “опції”.
Гадаю, що на повсяк день важливіше стійкість фарби, та це лише власна думка.
Чесно кажучи я трохи розчарувався у порошковому фарбуванні. В ньому є кілька великих плюсів, такі як товстий шар фарби і відносно мала вартість фарбування. Проте в порівнянні з класичними рідкими фарбами я не можу сказати, що порошкова фара набагато стійкіша. Так, вона краще тримає протирання і слабкі подряпини – за рахунок товстого шару. Також вона витримує високу температуру. Але, якщо подряпина глибока, то може злізти ціла зона фарби навколо місця удару. І це при тому, що я кожного разу наждачкою зачищаю поверхню перед фарбуванням.
У випадку з класичною емаллю пошкоджується лише та фарба, на яку безпосередньо була дія, а сусідні зони не тягнуться і не злущуються. Зараз я пробував використовувати однокомпоненті автомобільні емалі, які потрібно запікати при температурі 120 градусів. Результати непогані, навіть кращі, ніж з 2К емалями. На щастя маю піч для запікання при такій температурі.
Але величезний мінус такого фарбування – тонкий шар. Тому необхідно ретельно готувати поверхню, і класти не один шар грунту.