Табір Велоконструкторів 2015: 9 – те серпня – поїздка до джерела «Живун»

На в'їзді в Головківку

На в’їзді в Головківку

Сьогоднішній виїзд не був запланований на самий ранок. Джерело «Живун» – одна з пам’яток Холодного Яру. Ми вирішили їхати до нього, бо минулого року тут не були.

Особисто я був там всього один раз, але тоді не вдалось скуштувати води, бо була величезна черга – повно людей з пляшками, каністрами і навіть баками, а вода там тече ледь-ледь, тому в той раз точно було ясно, що я своєї черги не дочекаюсь.

Вчора звечора Павло почав готувати свій квас, на ранок квас був готовий. Я ніколи не думав, що з цукру і дріжджів може вийти справжній квас! Та й ті, кому я зараз про це розповідаю – не вірять. Кажуть, що так готують брагу : ) Але там був дійсно квас, при чому дуже смачний і солодкий. Рецепт буде на відео пізніше.

Вже точно не пам’ятаю, коли саме Юра (з Хмельницького) став готувати гороховий суп по індійському рецепту. Чи вчора чи сьогодні з ранку… Але не можу не відмітити, що змінний кухар вносить до табору приємну різноманітність страв. Цю традицію потрібно продовжити. Кожен з нас вміє добре готувати якісь свої улюблені страви. Наприклад я готував картоплю 🙂       Суп вийшов дуже смачним, хоча для мене і незвичним з перших ложок.

Ранок у Таборі

Ранок у Таборі

Ранок у Таборі

Ранок у Таборі

Нарешті всі зібрались і можна було підняти клубний прапор. Взагалі всі зібрались ще вчора, але я не знайшов вдалого моменту для урочистої процедури. Тому підняли прапор зараз. Врахуємо це на майбутнє, можливо варто ставити прапор ще до приїзду першого гостя, а не чекати, поки зберуться всі.

Підняття клубного прапору

Підняття клубного прапору

Підняття клубного прапору

Підняття клубного прапору

Павло за роботою

Павло за роботою

flag

Десь о десятій годині ми почали виїзд. Нажаль Ігор Мироненко не поїхав з нами цього разу, бо допомагав лагодити автівку своїх друзів.

Всі, хто був готовий, спустились на дорогу, і ми рушили.

Перед стартом

Перед стартом

Перед стартом

Перед стартом

DSCN7992

Сергій Петренко

Сергій Петренко

Юра

Юра

Олексій

Олексій

ВІталій

ВІталій

Павло і Артур

Павло і Артур

Андрій

Андрій

DSCF1616

Я одразу помітив проблему на своєму лігераді – не працював задній перемикач.   Пропустив всіх вперед, думав, що швидко вирішу проблему і наздожену. Але встромити тросик на місце не виходило. Так я його смикав, поки не порвав… Почав наздоганяти інших на одній задній передачі, виставивши перемикач в центральне положення регулювальним гвинтом. Але так їхати повноцінно було неможливо через занадто круті схили по дорозі. Поки наздоганяв інших учасників, побачив що Сергій Петренко взагалі йде пішки разом з лігерадом, розмовляючи з нашою поштаркою, яка була зі своїм велосипедом. Це мене тоді порадувало – значить я не сильно всіх затримаю.

Наздогнав нашу групу, вони стояли біля перехрестя. На щастя у Віталія Семіохіна з собою був запасний трос! У мене вперше в житті рветься трос під час дороги, але досвідчений веломайстер Віталій навіть це передбачив.

Сталю новий трос

Сталю новий трос

DSCN7995

 

Поки я ставив інший трос – приїхав Петренко.   Ми рушили далі, де градус схилу вже був меншим. Забув написати, що тут майже 5 км дорога йде вгору.

Потім всі зупинились біля лісу. Я запропонував підпалити піротехнічні фумігатори, які перед виїздом закріпив майже на всіх машинах учасників.

Фуміфгатор на лігераді

Фуміфгатор на лігераді

Фуміфгатор на лігераді

Фуміфгатор на лігераді

Відлякувати комарів було необхідно, бо далі дорога йшла круто вгору в лісі і без засобів захисту комарі нас би просто з’їли. Один за одним учасники зникали в лісі, залишаючи за собою стрічки синього диму. Сергій Петренко доїхав до нас як раз, коли я підпалив останній фумігатор. Коли я хотів підпалити і йому, він сказав, що далі їхати не може (уже видохся) і повертається назад до табору. Я не став його вмовляти, просто поїхав наздоганяти інших. Семеро одного не чекають. Хоча, ми, звісно, могли б і почекати. Всі прекрасно розуміють що кожен має різну фізичну підготовку. Головне тут не те, можеш ти швидко їхати чи ні. Це ж не перегони. Ми могли б і випхати його на гору. Голове це бажання бути частиною, або відсутність такого бажання (але в такому разі потрібно одразу про це повідомляти).

Почався підйом, дехто їхав, але більшість йшла пішки. Зазвичай я тут їду, але на моєму лігераді є наднизька передача, спеціально для таких випадків. Це був шанс для мене вийти вперед, щоб познімати відео.

Нахил гори скоро став меншим і всі змогли їхати.   Потім дорога знову круто пішла вгору, вже на краю лісу. Ми опинились біля величезного поля коноплі. Я не розбираюсь у коноплі, тому не можу сказати, наркотична вона чи ні, але росте вона тут у величезній кількості, прямо поряд з селом Матвіївка. Ми стояли на горі і чекали всіх, хто відстав.

Юра

Юра

DSCF1631 DSCF1643

Біля поля коноплі

Біля поля коноплі

Артур Пивовар

Артур Пивовар

Юра, який їхав на гостьовому лігераді, довго не з’являвся. Поки інші роздивлялись і фільмували коноплю, я поїхав вниз, але зустрів його дуже скоро. У Юри виникло одразу кілька технічних проблем – я просто не встигав все як слід налагодити. Але те, що прощає рівна дорога, не прощає наша. Довелось виправляти проблеми прямо зараз. Це зайняло хвилин 5-10. Нажаль, легке обертання руля я не зміг зробити в польових умовах, тому керування було ускладнене на протязі всього табору.

Нарешті поїхали далі, повз коноплю в село Матвіївка. Скоро доїхали до яблуневої лісосмуги, де вже було багато стиглих яблук певних сортів, проте більшість же були зелені.

SAM_5005(1)

Назбирали яблук, також знайшли і груші, далі ще трохи по гравію і почався асфальт. Ми наче вирвалися з полону – полетіли по гарній дорозі як на крилах! Перед крутим спуском я попередив всіх про яму на дорозі внизу – щоб занадто не гнали з гори.

Далі ще кулька кілометрів, і поворот на Головківку, а прямо йшла дорога на Буду, де ми були в минулому році. Наліво був поворот на Олександрівку – також досить цікава дорога. Задзвонив телефон – це Петренко. Все ж таки вирішив їхати слідом. Питав, де ми. Ми вирішили почекати його в Головківці біля магазину.

На в'їзді в Головківку

На в’їзді в Головківку

На в'їзді в Головківку

На в’їзді в Головківку

Андрій Кравець на лігераді Ігоря Галаніна

Андрій Кравець на лігераді Ігоря Галаніна

До Головківки дорога була хороша, але по самому селу почалась бруківка, де не де присипана піском. Це було справжнє випробування для підвісок наших машин. Як раз я побачив в дії підвіску Флево Сергія Муравйова. Потім ми з Артуром ледь не впали на піску, коли пропускали теля, що відбилось від отари корів. Місцеві жителі часто виходили на дорогу, щоб на нас подивитись.

Нарешті доїхали до магазину. Квас це, дійсно чудово, але треба було щось поїсти. У нас були яблука і груші, тому дехто просто купив щось погризти, або морозиво, поки ми чекали Сергія Петренка.  Якийсь п’яний дядько почав чіплятись то до одного, то до другого, все хотів парі, що він швидше за нас добереться до Буди, то ще щось… Але не був агресивний. Кілька разів прощався, бажав нам щасливої дороги, а потім знову повертався… Більше за всіх дісталось Павлу. Нарешті він не витримав і просто почав кататись на своєму стрімлайнері туди-сюди перед магазином. Деякі інші учасники послідували його прикладу.

DSCF1652

Юра пробує Флефо

Юра пробує Флефо

Велопарковка біля магазину в Головківці

Велопарковка біля магазину в Головківці

Сергій пробує лігерад Павла

Сергій пробує лігерад Павла

DSCF1659

SAM_5008

Нарешті, хвилин через 40, приїхав Петренко. Але тільки ми зібрались рушати, він сказав, що залишиться тут і що ми взагалі даремно його чекали!

Приїхав Петренко

Приїхав Петренко

І знову семеро одного не чекають (хоча вже почекали), ми вирушили до джерела, до якого було всього півтора км з гори та ще 500 метрів на гору у лісі.

Сам «Живун» мене здивував, в основному своєю релігійністю. Тут стояла капличка, крізь були ікони, навіть безпосередньо біля самого джерела. На щастя людей не було, тому ми змогли і набрати води і трохи погуляти в лісі. Проте комарі не дозволили побути тут довго. Мене здивував напис «вода освячується щоп’ятниці». Одразу виникає питання: на скільки вистачає одного освячення, і чи була вода священною в неділю (сьогодні)?  Але це напівжарт. Вода на смак чудова, дійсно смачна. Також для мене було корисно почитати інформаційні дошки про історію цієї місцевості.

DSCF1679 DSCF1681 DSCF1686

Біля джерела "Живун"

Біля джерела “Живун”

DSCF1697

Інформаційні дошки

Інформаційні дошки

DSCF1705

Біля джерела

Біля джерела

DSCN8008 DSCN8009

Каплиця біля джерела Живун

Каплиця біля джерела Живун

Каплиця біля джерела Живун

Каплиця біля джерела Живун

DSCN8015

Саме джерело "Живун"

Саме джерело “Живун”

Старий ставок

Старий ставок

Стека до ставка

Стежка до ставка

Старий ставок

Старий ставок

DSCN8023 DSCN8025 DSCN8026

Старий ставок

Старий ставок

Ще трошки погуляли, сходили до ставків, але вони були замулені і заросли лісом. Поки доїхали до асфальту, за пів кілометра, сталося дві поломки. У Павла під час падіння пошкодилось кріплення обтікача (але він це швидко полагодив прямо на місці), а у Габріеля відвалися руль, коли він протаранив моє заднє колесо на піску. На щастя виявилось, що трайк може їхати далі, у всякому випадку по рівній дорозі. Тому ми потроху рушили, я старався триматись за Габріелем. Його час від часу кидало то на середину дороги, то на узбіччя. Добре, що у нас мала інтенсивність автомобільного руху.

У Медведівці ми мали зустріти ще одного учасника нашого табору – Миколу з Нетішина. Микола не міг приїхати на весь табір через роботу. Подзвонив Миколі. Але виявилось, що він ще у поїзді. Чекати його тут не було сенсу. Тому ми рушили далі. Дорога між Медведівкою і Новоселицею майже рівнинна, але ми не поспішали. Раптом я побачив попереду себе Сергія Петренка. Він їхав дуже повільно. Петренко, по суті, проїхав той самий маршрут, що і ми.  Не зрозуміло, навіщо морочив мені голову. Міг би доразу їхати з усіма… Чекати його знову ніхто не став, адже нас чекала робота в майстерні (окрім зламаного керма у Габріеля ще потрібно було виправити колеса у лігерада Сергія Кальченка, які стояли іксом), а крім цього готувати вечерю.

По гравію від Новоселиці я їхав швидше за інших. Поки знімав відео, мене наздогнав Сергій Кальченко. Але я довго не чекав, зняв на максимальному зумі як Габріель тягне свій трайк (їхати без руля по гравію він не міг), і помчав у табір.

Ігор тим часом, робив гарні фото:

DSCF1709 DSCF1710

Наші гори...

Наші гори…

Вид з гори на Новоселицю

Вид з гори на Новоселицю

DSCF1718

Хто перший приїхав – того і душ!

Це теж варто взяти за правило, щоб не створювати черги в душ. Я прийняв освіжаючий душ і почав розводити вогонь. Здається варив картоплю, але точно не пам’ятаю.

 

Коли всі повернулись, ми з Габріелем і Сергієм пішли до майстерні виправляти поломки, адже завтра на нас чекав великий день – зустріч всеукраїнського велопробігу «Захід-Схід» який організували демобілізовані бійці АТО.

Тим часом вільні від ремотів та інших справ гості пішли кататися внизу на дорозі.

SAM_4997 SAM_5014 SAM_5020 SAM_5022

Вже в сутінках приїхав Микола.

 

Відео:

 

4 коментарі до “Табір Велоконструкторів 2015: 9 – те серпня – поїздка до джерела «Живун»

  1. Класный отчет! Есть что почитать, посмотреть, вспомнить и пережить.
    Спасибо!

  2. Олексію, дякую за гарний звіт. Неначе сам проїхав із вами тим маршрутом. Головківка дуже цікаве місце Чигиринського району, в ясну погоду при сході сонця із головківської дороги видно Дніпро. З приводу коноплів: гадаю, що ці рослини без “побічного” ефекту, так само як і мак що продається в наших магазинах. Нещодавно ми вдома їли шулики з маком, то від маку там тільки назва. Освячення води біля “Живуна”: ймовірніше що прихожани виставляють відкритий посуд із набраною джерельною водою а священник освяує кропилом. Кожен несе додому цю воду, в джерелі залишається як і була.

Коментарі закриті.