Рано вранці я вирішив їхати до Чигирина, щоб купити заміну стертих покришок для «Гармонії», а також мені потрібні були спіральки від комарів та сірники.

Виїхав десь о 7-й годині на «Колумбі», скористався всіма короткими шляхами. На мій подив лігерад нормально пройшов по піску і глибокій пилюці на грунті (завдяки широким шинам). По дорозі бачив кількох диких звірів. Прямо перед Суботовом мій шлях перетнула косуля, метрах в 10-ти від мене, а ще раніше бачив зайця. Камери, нажаль, з собою не було. Взагалі в цей день я нічого не знімав. Всі фото робили Габріель та Ігор Галинин, а відео – тільки Ігор.

В Чигирині мені пощастило знайти хорошу покришку на 20 дюймів, проте лише одну. Я вирішив поставити її на гостьовий лігерад. Для квадро купив найдешевші покришки в магазині госптоварів. Потім виявилось, що це була велика помилка. Найкращий варіант з дешевих покришок це так звана «йолка». Вона, хоча б, зроблена з гуми і має дійсно нейлоновий корд.

Всього я купив три покришки. Потім, дорогою додому, заїхав на чигиринський базар, а потім берегом Тясмину рушив у табір.

Тим часом в Таборі Каріна організувала народ на приготування великої каструлі борщу. Коли я повернувся, борщ уже був готовий.

Сьогодні ми очікували приїзд всіх учасників. На цей день не було заплановано групових виїздів, тому всі займалися своїми справами. Хто не допомагав на кухні, той облаштовував намети (Сергій Муравйов та Ігор не встигли поставити намети звечора і ночували у літньому будиночку).

Приїхав Павло Недільський на новому лігераді-стрімлайнері «Комфорт 02». Нова модель виглядала більшою за розміром, але навряд чи мала більші габарити. З нововведень основні це інша конструкція обтічників, наявність опорних коліс (для дуже повільної їзди) та відкидна спинка сидіння, яка відкриває зручний доступ до багажного відділення. Багажник має досить великий об’єм. Крім того, нова система фар від скутера.

Думаю, що Павло сам опише свою машину пізніше.

Мені зателефонував Олександр, сказав, що вже їде з Чигирна на лігераді, і питав дорогу.  Після обіду ми з Габріелем пішли до майстерні – налаштовувати колії наших машин. Я на швидку руку зробив спеціальний пристрій, який дозволяє заміряти сходження\розходження коліс. Правда він має два суттєві недоліки:

1 – наявність вісімки на колесі впливає на результат заміру.

2 – він не враховує люфти у рульовій системі. Тому доводиться або зводити, або розводити колію, щоб відчути люфт та зробити поправку на нього.

 

Поки ми займались наладкою, приїхав Олександр.

Я полазив по горищу майстерні і дістав старі покришки на 20 дюймів. Ми вирішили брати їх з собою на всі виїзди – про всяк випадок. Скоро ми завершили і спустились вниз до табору, щоб покататись на техніці одне-одного.

Спустившись вниз я побачив, як в напрямі табору поїхали двое вертиклаьщиків. Це виявились кіровоградці, які колись писали мені про своє бажання побувати у нас на Таборі.

Мені було дуже цікаво спробувати лігеард Флево Сергія Муравйова. Поїхати виявилось не так просто, але в мене вийшло хоча і не впевнено. Пізніше я зрозумів, що рульувати набагато легше, коли на педалях більше навантаження, тому просто притримував заднє гальмо.

Поки ми катались внизу – приїхав Артур Пивовар з родиною, та ще додатково привіз Сергія Петренка з Кіровограду і Юрія з Хмельницього.

Всі по черзі пробували їхати на «флево», проте вийшло не у всіх.

Хто був голодний – міг поїсти борщу. Новоприбулі пішли ставити намети та приймати душ. Скоро і всі інші пішли до табору, а до дороги спустились діти у супроводі Каріни – кататися на дитячих трайках. Нажаль в той день їх ніхто не фотографував.

Приїхав Віталій Семіохін на новому лігераді. Розказав, що вони з Полтави разом із Сергієм Кальченком, але біля Чигирина Віталій помчав вперед. Я подзвонив Сергію, і він запевнив мене, що в нього все добре, просто він не поспішає і до темна приїде.

Каріна, коли стежила за дітьми, що каталися, зустріла ще одного нового учасника Ігоря Мироненка, якого супроводжувала автівка з двома родинами (родиною Ігоря та його друзів з немовлям).

Починало темніти, табір наповнився людьми, у всіх були свої справи (хто ставив намети, та розкладав речі, хто лагодив автівку, хто збирав гостьовий лігерад)…

Приїхав Сергій Кальченко.

 

Вже вночі при світлі ліхтаря я розчистив місце в лісочку для його гамака.

 

Потім всі зібралися в столовому наметі, де горіла лампочка. Для захисту від комарів ми запалили спіральки. На щастя, в перші дні комарів було менше, і вони були в основному в сутінках. Вдень і після десятої ночі їх кількість різко падала.

 

За вечерею обговорили організаційні моменти (такі як збір коштів на продукти і меню, а також плани на найближче майбутнє). Юрій визвався бути кухарем. Ми склали перелік продуктів, які планували купити завтра на суботньому базарі. Прибули всі, хто заявлявся, крім Олександра Лукьянченка з Кривого Рогу. Мені вдалось додзвонитись до нього. Виявилось, що він мав поломку вчора і повернувся додому.  Це означало, що всі, хто мав прибути сьогодні – на місці.

 

Своїм ходом приїхали трое: Сергій Кальченко з Харкова, який дорогою заїхав до Полтави, де до нього приєднався Віталій Семіохін. Та Ігор Мироненко, який їхав з Сум. Нажаль, про дорогу ми з Ігорем так і не поговорили… Сподіваюсь на звіт від нього.

Завтра на нас чекала рання дорога, хоча і не далека. Я трохи переживав на рахунок того, як поведе себе квадро. Сподівався на краще, бо дуже хотілось, щоб ця машина приймала участь у заході. На даний момент використання «Гармонії» – єдина можливість для Каріни взяти участь у наших поїздках, бо нам необхідно возити з собою Вікторію, яку ще не можна залишати без мами.

 

Далі буде!

Відео: