Перший дальній тест трайчика

DSCF7137

Сьогодні ввечері вирішив провести тест дитячого трайку на реальній нашій дорозі. Перед цим трохи змінив геометрію (змістив передній міст ще вперед, щоб загрузити заднє колесо для кращого контакту з поверхнею). Проїхали разом із Семеном 11 км, в основному по грунтах і гравію.

Нажаль, гарно трайчик їде тільки по асфальту, при чому по рівному. По поганому асфальту їде більш-менш непогано. По грунтах – задовільно. А от по гравію майже не їде. Навіть на спусках накату ніякого, по рівному йде з великими зусиллями, а вгору не їде зовсім – заривається. Звичайно, колеса на 12 дюймів і каменюки розміром з кучяче яйце (і більше), або пісок з гравієм це речі мало сумісні. На підйоми я тягнув Семена на буксирі (добре, що знайшлась мотузка).

DSCF7135 DSCF7136 DSCF7137

Висновки:

1 – необхідно збільшувати діаметр коліс. Але на цей момент це важко виконати, бо більші колеса просто не поміщаються між педалями і сидінням. Єдиний варіант – розширювати колію, а це робити поки що я зовсім не хочу.

2 – встановити надійні гальма, що легко натискаються дитячою рукою. Доведеться ставити диск на заднє колесо. Бо виявилось, що кліщові гальма найнеефектівніші на такому діаметрі колеса.

3 – зробити людську приспособу до задньої вилки для буксирування трайчика на гравійні підйоми (такі вже в нас дороги…). Семену зараз трохи більше 5-ти років, але я бачу, що по хорошій дорозі він міг би проходити до 30-ти км за день. На всі підйоми по асфальту і на більшість грунтових вигрібає без проблем. Не знаю, які нормативи для дітей такого віку, але якщо може, то, мабуть, треба дати шанс, поки не настала зима.

2 коментарі до “Перший дальній тест трайчика

  1. Многие из нас помнят свои первые детские велосипеды, помнят сбитые коленки и море удовольствия которое дарили нам наши “Гномики” и “Зайчики”.

    Яркие и добрые воспоминания из детства – это те частички что остаются с нами на всю жизнь. И в этом плане маленькому Семену очень повезло.
    У него не будет сбитых коленок. А будут светлые воспоминания о детстве, и о том как все начиналось)

    Спасибо за отчет.

  2. Такі відстані та таке навантаження для п’ятирічної дитини – дуже вражає! Мабуть, мало хто з однолітків Семена зможе одоліти те саме.
    Дякувати за це, як мені здається, треба усім: і Олексію (як батькові Семена та конструкторові трайка), і гарній фізичній формі Семена, яку він має за рахунок постійних тренувань та дякуючи правильному способу життя усієї своєї родини. До того ж, як сказав попередній коментатор, це будуть дуже яскарі спогади про дитинство – таке ніколи не забувається!

Коментарі закриті.